Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

• інформаційні, що забезпечують пошук, накопичення або отримання необхідної для людини інформації (телевізійні, системи радіолокації, системи радіозв’язку та ін.);

• дослідницькі, що використовуються при аналізі різних явищ, пошуку нової інформації, нових завдань (прилади, макети, установки, які моделюють різні явища).

Особливість систем, які управляють і обслуговують, полягає в тому, що об’єктом цілеспрямованих дій у них є машинний компонент системи. У навчальних та інформаційних СЛМ напрям дій протилежний — на людину. У дослідницьких системах дія має ту чи іншу спрямованість.

За ознакою характеристики «людської ланки» можна виділити два класи СЛМ:

• моносистеми, до складу яких входить одна людина і один або декілька технічних пристроїв;

• полісистеми, до складу яких уходить певний колектив людей, що взаємодіє з одним приладом або комплексом технічних пристроїв.

Полісистеми у свою чергу можна поділити на «паритетні» та ієрархічні (багаторівневі). У першому випадку в процесі взаємодії людей з машинними компонентами не встановлюється яка-небудь підлеглість і пріоритетність окремих членів колективу. Прикладом таких полісистем може служити система «колектив людей — пристрої життєзабезпечення» (наприклад, система життєзабезпечення на космічному кораблі або підводному човні). На відміну від цього, в ієрархічних СЛМ установлюється або організаційна, або пріоритетна ієрархія взаємодії людей з технічними пристроями. Так у системі управління повітряним рухом диспетчер аеропорту утворює верхній рівень управління. Наступний рівень — це командири літаків, діями яких керує диспетчер. третій рівень — інші члени екіпажу, що працюють під керівництвом командира корабля.

За типом і структурою машинного компонента можна виділити інструментальні СЛМ, до складу яких у функції технічних пристроїв уходять інструменти й прилади. Визначальною особливістю цих систем, як правило, є вимога високої точності виконуваних людиною операцій.

Іншим типом СЛМ є прості людино-машинні системи, які включають стаціонарний і нестаціонарний технічний пристрій (різного роду перетворювачі енергії) і людину, що використовує цей пристрій.

Наступним важливим типом СЛМ є складні людино-машинні системи, що включають, окрім людини, яка їх використовує, певну сукупність технологічно пов’язаних, але різних за своїм функціональним призначенням апаратів, пристроїв і машин, використовуваних для виробництва певного продукту (енергетична установка, прокатний стан, автоматична потокова лінія, обчислювальний комплекс і т. ін). У завдання людини входить загальний контроль за ходом технологічного процесу, зміна режимів роботи, оптимізація окремих процесів, налаштування, пуск і зупинка.

Ще складнішим типом СЛМ є системотехнічні комплекси. Вони є складною технічною системою з неповністю детермінованими зв’язками і колективом людей, які беруть участь в її використанні. Для систем такого типу характерною є взаємодія не лише за ланцюгом «людина— машина», але й за ланцюгом «людина—людина—машина». Інакше кажучи, у процесі своєї діяльності людина взаємодіє не лише з технічними пристроями, але й з іншими людьми. Типовими прикладами системотехнічних комплексів різного рівня і призначення можуть служити пароплав, повітряний лайнер, промислове підприємство, обчислювальний центр, транспортна система тощо.

В основу класифікації СЛМ за типом взаємодії людини і машини може бути покладена міра безперервності цієї взаємодії. За цією ознакою розрізняють системи безперервної (наприклад, система «водій — автомобіль») та епізодичної взаємодії. Останні, у свою чергу, поділяються на системи регулярної і стохастичної взаємодії. Прикладом системи регулярної взаємодії може служити система «оператор — ЕОМ». У ній уведення інформації та отримання результатів визначаються характером вирішуваних завдань, тобто режими взаємодії в часі регламентуються характером і обсягом обчислень. Стохастична епізодична взаємодія наявна в таких системах, як «оператор—система централізованого контролю», «наладчик—верстат» і т. ін.

28.2.2. Показники ефективності, надійності та безпеки функціонування системи «людина—машина»

Будь-яка СЛМ покликана задовольняти певні потреби людини і суспільства. Для цього вона повинна мати відповідні властивості, які закладаються при проектуванні СЛМ і реалізуються в процесі експлуатації. властивості СЛМ характеризуються її основними показниками, до яких відносять: швидкодію, надійність, точність діяльності оператора, своєчасність рішення задачі, вірогідність безпечної роботи, ступінь автоматизації, економічний показник.

Швидкодія (час циклу регулювання) визначається часом проходження інформації по замкнутому контуру «людина—машина»:

(1)

де Тц — час затримки (обробки) інформації в i-й ланці СЛМ; k — число послідовно сполучених ланок СЛМ, до яких можуть бути віднесені як технічні ланки, так і оператори.

Надійність характеризує безпомилковість (правильність) рішення завдань, які стоять перед СЛМ. Оцінюється вона вірогідністю правильного рішення задачі, що, за статистичними даними, визначається відношенням:

Рпр = 1 – mпом / N , (2)

де mпом і N — відповідно число помилково вирішених і загальне число вирішуваних завдань.