Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

Проблема психологічних закономірностей формування економічної свідомості як важливої складової предмета економічної психології висвітлюється в працях західноєвропейських, американських, російських та українських дослідників. Учені вивчають психологічні форми і механізми функціонування економічної свідомості, її структурні компоненти тощо.

Існують правомірно різні погляди на ті чи інші наукові поняття в будь-якій науці, а відтак і різні їх визначення. це повною мірою стосується й економічної психології. так, найпоширеніші визначення поняття «економічної свідомості» такі:

• окрема форма індивідуальної чи групової свідомості, що міститься в різних формах знання індивідуального та групового суб’єкта про різні економічні об’єкти та його ставлення до цього знання (А. Л. Журавльов, В. П. Позняков);

• системна складова свідомості, вищий рівень психічного відображення економічних відносин людиною (О. С. Дейнека);

• внутрішньо суперечливе, багаторівневе утворення, яке в узагальненому вигляді відображає ступінь обізнаності суб’єкта з економікою і раціональне ставлення до неї (В. В. Спасенников).

Спільним у цих визначеннях є розуміння економічної свідомості як психічного відображення економічного буття.

Вивчення економічної свідомості вкрай необхідне для визначення особливостей економічної поведінки — другого важливого складника предмета економічної психології. Це закономірно, адже існує діалектичний взаємозв’язок між явищами економічної свідомості та економічної поведінки. З одного боку, явища економічної свідомості людини постають як суб’єктивне відображення об’єктивних економічних явищ, що формуються і розвиваються в процесі її економічної поведінки під впливом конкретних економічних умов; з другого — явища економічної свідомості опосередковують вплив зовнішніх економічних факторів на поведінку (у тому числі й економічну) суб’єкта господарювання, постаючи її психологічними регуляторами.

Основним психологічним механізмом функціонування економічної свідомості постає активне відображення навколишньої дійсності. Економічна свідомість функціонує в системі безперервних прямих та зворотних зв’язків із дійсністю, що забезпечує можливість людини отримувати адекватну економічну інформацію та можливість діяти, спираючись на ці дані.

Процес формування економічної свідомості залежить як від самої людини, господарюючого суб’єкта, так і від зовнішніх обставин (оточення, характеру виховання, навчання тощо).

До основних функціональних складових актуалізованої економічної свідомості можна віднести: економічні знання, економічні оцінки, економічні переконання. Останні визначають ставлення людини до економічної сфери діяльності. Усвідомлення людиною самої себе в економічній сфері (свого внутрішнього світу та здійснюваної економічної діяльності) отримало в економічній психології назву економічна самосвідомість. На основі цієї відносно стійкої системи уявлень суб’єкта про самого себе в соціально-економічному контексті він цілеспрямовано будує свою поведінку, взаємовідносини із суб’єктами та об’єктами економічної реальності, а також здійснює оцінку самого себе.

На відміну від економічної свідомості, поняття «економічна поведінка» — як складова предмета економічної психології — використовується для визначення форм активності суб’єкта, що проявляється назовні по відношенню до різноманітних економічних об’єктів. Це поняття також має різні визначення. За О. С. Дейнекою, економічна поведінка — це поведінка, викликана економічними стимулами, та діяльність господарюючого суб’єкта, що містить когнітивні (сприйняття та уявлення про економічні параметри, ірраціональне та раціональне в економічному мисленні, фактори прийняття рішень); афективні (економічні емоції та почуття); мотиваційно-вольові компоненти (економічні мотиви, економічні норми, економічний інтерес, економічна дія та діяльність). В. П. Позняков пов’язує економічну поведінку з розпорядженням обмеженими ресурсами та визнає її націленою на задоволення потреб суб’єкта; І. В. Троїцька ж убачає в ній набір психологічних засобів та способів досягнення цілей на шляху задоволення однією людиною чи групою людей як фундаментальних, так і загальнолюдських цивілі-заційних потреб.

Економічна поведінка суб’єкта — надскладне утворення, що визначається багатьма факторами і не може бути аксіоматично описане та однозначно передбачене. Особливості її проявів регулюються знаннями, значеннями суспільної, групової та індивідуальної свідомості, емоціями, потребами, мотивами конкретної людини. Окрім того, серед соціально-психологічних факторів формування і регулювання економічної поведінки значну роль відіграють ситуаційні: наслідування, мода, реклама тощо.

Економічна психологія всебічно вивчає соціально-психологічний процес входження індивіда в економічну систему суспільства — економічну соціалізацію — надзвичайно важливий процес як для окремої особистості, так і для суспільства в цілому. Поняттям «економічна соціалізація» позначається процес формування в індивіда економічного мислення, процес інтеріоризації економічної реальності, що охоплює пізнання економічної дійсності, засвоєння економічних знань, формування економічних уявлень, засвоєння і реалізацію ролей та навичок економічної поведінки.

Із точки зору системно-структурного підходу, економічну соціалізацію особистості розглядають як цілісну систему, до якої належать дві групи психологічних виявів: зовнішні (цінності економічної інституції суспільства) і внутрішні (потребово-мотиваційна система індивіда). Економічна соціалізація як формування певних економіко-психологічних характеристик особистості відбувається завдяки інтеріоризації нею зовнішніх економічних цінностей суспільства через її потребову систему (внутрішні психологічні виявлення).

Економічна соціалізація, як і економічний розвиток, — процес безперервний. він охоплює все життя людини, тому його не можна вважати завершеним на якомусь певному віковому етапі. Головною метою економічної соціалізації є вироблення адекватних і гармонійних уявлень про економіку, знання економічних категорій, розвиток навичок економічної поведінки. Результатом безперервного динамічного процесу економіко-психологічного розвитку особистості є економічна соціалізованість, що визначається як відповідність людини соціально-економічним вимогам, котрі висуваються щодо її вікового етапу, як наявність осо-бистісних і соціально-психологічних передумов, що забезпечують її нормативну поведінку.

Економічна психологія як молода дисциплінарно організована наука (особливо на теренах нашої країни) стрімко розвивається за допомогою вельми широкого тематичного кола досліджень. Саме це надшироке коло тем ускладнює спроби необхідної систематизації основних напрямків економічної психології. Найважливішими з них є: психологія економічної поведінки, психологія підприємництва, психологічні аспекти фінансової поведінки, ставлення до грошей, психологія податків; психологія споживача; еко-номіко-психологічна адаптація; прикладні проблеми економічної психології (психологія комерційної таємниці, психологія комерційних переговорів).

Виходу зі складнощів систематизації напрямків може сприяти визначення основних сфер економічної життєдіяльності та відповідних їм видів економічної поведінки індивідуальних чи групових суб’єктів господарювання. такими сферами можуть бути дві глобальні: макро- та мік-рорівень економічної психології. До макрорівневих проблем економічної психології належать: психологія відносин власності, грошового обороту, зайнятості та безробіття тощо; до проблем мікрорівня входять: психологія домашніх господарств та поведінка споживача, психологія фірм, підприємництва та ділової етики.

Привабливою є ідея здійснення систематизації основних напрямків економічної психології за соціальною рівневою градацією: макросоціальний, мезосоціальний, мікросоціаль-ний рівень. На макросоціальному рівні в центрі уваги знаходиться сфера економічних відносин індивіда та суспільства, соціально-психологічні характеристики представників великих соціально-економічних груп (наприклад, підприємців), економіко-психологічні характеристики великих соціальних груп (етнічних, демографічних тощо). Окремими проблемами дослідження на цьому рівні виступають психологічні механізми економічної поведінки громадян по відношенню до економічної політики держави, психологія власності, інфляції, безробіття, багатства, бідності та ін.

До мезосоціального рівня належать психологічні проблеми окремих фірм та підприємств, населення конкретних регіонів (із характерними для них соціально-психологічними особливостями) як економічних суб’єктів. Окремою проблемою досліджень цього рівня постає вивчення сфери бізнесу.

На мікросоціальному рівні суб’єктами господарювання є окремі індивіди та малі групи. Досліджуються питання психологічних особливостей процесу економічної соціалізації, психологія споживання та накопичення. Самостійним напрямом постає вивчення психологічних закономірностей взаємодії та взаємовідносин продавців та покупців у процесі купівлі-продажу.