Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

Додаткова

1. Батутина С. Б., Воронина Г. Г., Булах И. П. Практическая психология в вузе и школе. — Луганск: янтарь, 2000. — 113 с.

2. Бочелюк В. Й, Зарицька В. В. Психологія. вступ до спеціальності. Навчальний посібник. — К.: центр учбової літератури, 2007. — 286 с.

3. Дубровина И. В. Школьная психологическая служба: вопросы теории и практики. — М.: Педагогика, 1991.

4. Дуткевич Т. В., Савицька О. В. Практична психологія: вступ у спеціальність. Навчальний посібник. — К.: центр учбової літератури, 2007. — 254 с.

5. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України. — Київ: Ніка-центр, 2005. — 435 с.

6. Пряжников Н. С, Пряникова Е. Ю. Принципы организации и перспективы школьной психологической службы в России // вопросы психологии. — № 2. —1994. — С. 99—112.

Розділ 26. Людина в політиці та економіці

26.1. Людина й економіка

Економічна реальність створює таке специфічне середовище (світові економічні тенденції, економічна політика держави тощо), у якому людина може активно проявляти свої сутнісні властивості. Психологічні закономірності економічної поведінки та взаємодії між людьми як суб’єктами економічних відносин вивчаються новою наукою — економічною психологією.

Економічна психологія — це галузь наукового знання, що знаходиться на перетині інтересів психології, яка розглядає питання, пов’язані з особливостями внутрішнього світу людини, та економіки. Вона стрімко розвивається, поповнюючись сучасними як економічними, так і психологічними знаннями, маючи на меті сприяти кращому розумінню поведінки людей у їхньому економічному житті. Головною її специфікою є пильна увага до психологічних явищ (як усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних), що пов’язані з відображенням людиною економічної сфери життєдіяльності, а також із регуляцією економічної поведінки людини.

Історія економічної психології. Зусиллями видатних економістів (А. Сміт, А. Маршалл, Дж. Кейнс) було сформовано теорію раціональної «економічної людини», яка прагне до максимізації власної вигоди, прибутку. Ця теорія домінувала тривалий час, поки дослідниками питань людини у світі економіки були лише економісти.

Потреба переходу в дослідженні економічної реальності на рівень психології обумовлювалась вступом розвинених країн в епоху постіндустріального суспільства, за умов якого суттєво посилилось значення особистості в різних сферах економіки. Важливими передумовами становлення економічної психології стали розробка суб’єктивно-психологічної теорії в економіці та відкриття феномена граничної корисності (Л. Вальрас, У. Джевонс, К. Менгер).

Економічна психологія створювалась на початку ХХ століття як прикладна наука, найголовнішим завданням якої було дослідити причини невідповідності поведінки «економічної людини» в економічній практиці. Одними з перших психологів, які почали вивчати проблеми економічної психології, були Г. Тард («Економічна психологія», 1902 р.) та Г. Мюнстерберг («Психологія та економічне життя», 1912 р.). За визначенням Г. тарда, економічна психологія має справу з психологічними основами економіки, тобто з психологічними положеннями, на які спирається економічна теорія. Cформульовані авторами ідеї широкого визнання в той час не здобули, і лише в 1940-ві роки увагу наукової громадськості привернули аналогічні ґрунтовні роботи Дж. Катони, який став першим психологом, що сконцентрувався на психологічних проблемах макроеко-номічного рівня. Саме Дж. Катона сформулював одну з базових ідей економічної психології: покупка залежить не лише від здатності зробити її (економічні можливості), а й від бажання її здійснити (психологічна готовність). У загальну економічну теорію він увів поняття «ставлення до чогось», «настрій», «очікування». вивчаючи поведінку споживача, Дж. Катона став одним із найвидатніших представників маркетингової гілки економічної психології. У книзі «Психологічна економіка» (1975) всебічно описані його теоретичні положення про співвідношення економіки та психології, які зводяться до того, що економіка без психології не може успішно досліджувати найважливіші економічні процеси, а психологія без економіки не має можливості досліджувати найбільш важливі аспекти людської поведінки.

У вітчизняній психологічній науці перші праці, у яких ставились питання з економічної психології як прикладної галузі психології, з’являються в 1980-1990-х роках (А. І. Кі-тов, С. В. Малахов, А. В. Філіппов). Проте інтерес учених тривалий час зосереджувався на психології виробника, людському факторі у виробництві, проблемах управління. Саму ж економічну психологію розуміли як науку про психологічні умови ефективного господарювання. Це спонукало психологів розвивати економічну психологію практично одночасно з психологією управління, інженерною психологією та ергономікою.

Нині російські та українські дослідники презентують дослідження різноманітно спрямованих проблем економічної психології (Н. М. Дембицька, О. В. Козлова, А. Б. Купрей-ченко, О. О. Міщенко, Ю. М. Семенов, С. В. Фера, В. О. Ха-щенко, Ю. М. Швалб та інші).

Об’єкт економічної психології — господарюючий суб’єкт (людина, сім’я, організація, держава або нація).

Предмет економічної психології як наукової дисципліни не є сталим, а уточнюється з розвитком наукового знання. На початковому етапі становлення вітчизняної економічної психології її предметом уважалися психологічні закономірності господарювання та виробничої діяльності людей. С. в. Малахов визначав економічну психологію як міждисциплінарне знання про людину та людські відносини в системі господарювання. Сучасні дослідники уточнюють предмет економічної психології шляхом його розширення, зазначаючи, що його складають не лише психологічні закономірності господарювання та виробничої діяльності, але й закономірності всіх інших видів економічної поведінки та економічної свідомості людей. так, в. П. Позняков зазначає, що предметом економічної психології є психологічні закономірності економічної поведінки людини, пов’язані з виробництвом, розподілом, обміном та споживанням товарів і послуг; психологічні закономірності взаємодії та взаємовпливу економічних факторів та психологічних явищ у регуляції економічної поведінки.

Проте, на думку А. Б. Купрейченко, таке визначення сьогодні виглядає вузьким, бо в ньому ставиться акцент на особистості, незважаючи на те, що основу економіко-психологічних досліджень складають соціальні групи; до того ж, до нього не включені деякі проблеми, які розглядаються сучасним науковим товариством як економіко-психологічні: вплив економічних факторів на неекономічну поведінку чи свідомість особистості або соціальної групи; із розгляду виключається соціалізація особистості та динаміка свідомості особистості і групи в умовах економічних змін і т. ін.

Підсумовуючи новітні погляди вчених на предмет економічної психології, визначимо: на сучасному етапі предметом економічної психології є закономірності взаємодії економічних і психологічних факторів у регулюванні свідомості й поведінки особи та соціальної групи. Інакше кажучи, предметом економічної психології є психологічні закономірності економічної свідомості та економічної поведінки суб’єктів господарювання.