Розділ «Частина VII. Прикладні аспекти психології»

Заслуговують на увагу ідеї визначення таких розділів економічної психології як наукової дисципліни: психологія споживача; психологія економічної поведінки; психологія прийняття рішення; психологія грошей; психологія накопичення; економічна соціалізація.

Західноєвропейські та американські вчені в структурі економічної психології виділяють три великі розділи:

• ринок (психологія споживача, психологія ведення домашнього господарства);

• бізнес (комерційна таємниця, психологія комерційної таємниці тощо);

• відносини «суспільство-громадянин» (психологія власності, податків, грошей, фінансів, економіко-психологіч-на адаптація).

У вітчизняній економічній психології останніх років активно розробляються проблеми економічної соціалізації (Г. М. Авер’янова, С. В. Єроніна, І. К. Зубіашвілі); соціально-психологічних детермінант економічної культури (В. В. Москаленко, О. О. Міщенко); дауншифтінгу (В. Бі-локонь, О. Щур); психології бізнесу (О. В. Данчева, Ю. М. Швалб); психології підприємницької діяльності (С. Д. Максименко, О. А. Філь).

Одним із найперспективніших напрямків розвитку економічної психології постає психологія грошей, яка зосереджена на визначенні в проблемі ставлення до грошей не їх суто економічних функцій (міра вартості, засіб обігу, платежу, накопичення), а участі грошей у формуванні психіки людей з утворенням і задоволенням потреб виживання, існування, самозадоволення, посідання певного рівня в співтоваристві тощо. Незважаючи на те, що на сучасному етапі розвитку науки не визначається якась єдина теорія чи всеохоплююча праця з проблеми психологічних особливостей ставлення людини до грошей, зазначена проблема активно досліджується в різноманітних напрямах досліджень як західних, так і російських і вітчизняних учених. Новітні зарубіжні дослідження в галузі психології грошей можна умовно розподілити на сім напрямків: базові установки по відношенню до грошей, їх отримання та використання; сакральний та профанний сенс грошей; культурні, етнічні та релігійні аспекти ставлення до грошей; повсякденні звички, пов’язані з витратами та збереженням, значними придбаннями та сплатою податків, дарунками та благодійними пожертвами, відпочинком та азартними іграми; психічні розлади, пов’язані з грошима; специфіка психології багатства, вивчення співвідношення багатства та щастя; проблеми економічної соціалізації: дослідження формування в дітей уявлень про значення, властивості та походження грошей; правила розпорядження грошима, що утворюються в сім’ях; гроші в професійній сфері: проблеми оплати праці, чайових, штрафів; вивчення задоволеності працею та причин страйків.

Основні тематичні напрямки досліджень українськими та російськими вченими психологічних особливостей ставлення до грошей представлені: вивченням базових установок по відношенню до грошей, поєднані з культурними, етнічними їх аспектами (Є. Д. Короткіна, Н. П. Помуран), тендерними особливостями (А. в. Кисляк); використання грошей та розпорядження ними в сім’ї (Г. М. Авер’янова, А. В. Бояринцева); особливостей психологічного підґрунтя протікання процесів економічної соціалізації (С. Г. Янов-ська, Н. М. Дембицька); особливостей економічної свідомості (Г. В. Ложкін, В. Л. Комаровська); психологічних основ ставлення до грошей під час реалізації благодійництва (О. В. Татаренко); суб’єктивності економічного благополуччя (В. А. Хащенко), фінансової та матеріальної задоволеності (М. Ю. Семенов); дауншифтінгу як психологічної проблеми (І. В. Білоконь, О. Щур); особистісного аспекту ставлення до грошей: індивідуально-психологічних передумов (Є. Бичкар, О. С. Дейнека), рівня зрілості особистості (М. Ю. Семенов), конституційно-типологічних особливостей (В. В. Єнін).

Більшість зв’язків сучасної людини з її життєвим світом реалізується через медіум грошей. Монетарний аспект мають усі прояви сутнісних сил та потреб сучасної людини: професійна діяльність, дозвілля, освіта, мистецтво і наука, користування матеріальними благами, — усе це має грошовий еквівалент, і тому вкрай важливим постає визначення психолого-педагогічних передумов формування ставлення особистості до грошей для можливостей розвитку в неї конструктивного до них ставлення.

Спираючись на теоретичні основи психології грошей як на вихідну методологічну основу для дослідження психологічних особливостей ставлення до грошей, можна визначити три групи психолого-педагогічних передумов: об’єктивні зовнішні (соціально-економічні, соціально-демографічні, етнічні, соціально-культурні); суб’єктивні зовнішні (соціальне оточення: сім’я, однолітки, друзі); суб’єктивні внутрішні (ставлення до себе, до іншого, до провідної діяльності).

Індивідуально-психологічні особливості як основа для визначення своєрідності ставлення особистості до грошей підкреслюються в багатьох дослідженнях психології грошей. Х. Голдберг, І. І. Кожевнікова, Р. Е. Левіс, А. Шах стверджують, що в ставленні особистості до грошей виявляються її найглибші шари, ставлення до грошей є інтегральною ланкою людських життів, на яку впливає все, що особистість робить, думає та відчуває (якщо не прямо, так опосередковано).

Відтак учені намагаються виділити монетарні типи особистості. Х. Голдберг та Л. Льюїс визначають їх на основі чотирьох найбільш розповсюджених та сильних психологічних значеннях грошей (безпека, влада, кохання та свобода): символ безпеки — «Компульсивний економ», «Аскет», «Компульсивний завсідник розпродажів», «Фанатичний збирач»; символ влади — «Маніпулятор», «Хрещений батько», «Створювач імперії»; символ кохання — «Покупець любові», «Продавець любові», «Викрадач любові»; символ свободи — «Борець за свободу», «Покупці свободи». За типологією монетарної поведінки Д. Мер-рілл та Р. Рейд визначають чотири монетарні типи: «Чутливі», «Ті, що думають», «Ті, що сприймають» та «Інтуїтивні». Перші характеризуються як чутливі, приємні, проте імпульсивні та недисципліновані, вважаючи гроші «брудними», уникають їх; другі — педантичні, нерішучі, у справах із грошима схильні перестраховуватися; треті — владні, жорстокі, у справах із грошима рішучі та вимогливі, можуть переоцінювати свої здібності; а четверті — ентузіасти, імпульсивні, егоїстичні, при вирішенні фінансових питань схильні бути оптимістичними, стрімкими та популярними. Н. Форман у своїй типології використовує два типи, які є подібними до типології Х. Голдберг та Л. Льюїс: «Скнара», що займається накопиченням грошей, та «Магнат», який шукає грошей для отримання влади. Водночас учений виділяє ще три монетарні типи та визначає їх головні психологічні характеристики: тим часом як «Марнотратець» управляє депресивними настроями та почуттям бути знехтуваним, витрачаючи гроші, «Завсідник розпродажів» має компульсії купувати щось непотрібне, бо придбання речей за менші кошти дозволяє відчувати свою зверхність, при цьому у випадку поразки (наприклад, не вдалося знизити ціну) відчуває зростання гніву та депресії, а «Гравець» процвітає на почуттях хвилювання і очікування, коли бере участь в азартній грі, шансів на виграш, маючи потяг до відчуття влади, яке надає його перемога.

І. В. Андреєва та Ю. С. Ніколенко узагальнили і розширили типологію монетарної поведінки особистості, пов’я-завши її з основним спрямуванням руху грошей (отримання, збереження, витрачання), основними поведінковими стратегіями по відношенню до грошей, типами та формами «грошової поведінки».

О. П. Нікітіна визначає п’ять монетарних типів, притаманних особистості юнацького віку: «Зважено-раціональ-ний», «Грошове занепокоєння», «Грошова розслабленість із вираженим терапевтичним спрямуванням витрат», «Негативно-емоційна концентрація на грошах», «Грошове заперечення». Представники кожного з визначених типів вирізняються як характером ставлення до грошей, так і особливостями ставлення до себе, до інших людей та до провідної (зокрема, навчально-професійної) діяльності. Тож «грошовим» блокам розвивально-корекційної роботи, спрямованої на формування конструктивного ставлення до грошей, повинні передувати «особистісні», спрямовані на оптимізацію ставлення до себе, до інших, до провідної діяльності.

Таким чином, створення монетарної типології особистості систематизує багатоманітність особистісного ставлення до грошей і тим самим відкриває нові можливості для поглиблення пізнання психологічних закономірностей економічної свідомості та економічної поведінки суб’єктів господарювання.

26.2. Людина і політика 

Наукові та практичні завдання, поставлені перед сучасним суспільством, обумовлюють актуальність оволодіння знаннями про природу, механізми та функції політики. Політична психологія як самостійний науковий напрямок сприяє формуванню компетентності у сфері політики на етапі навчання у вищій школі. Психологія політики як навчальна дисципліна зосереджує увагу на психологічних особливостях влади, політичного лідерства, закономірностях виборчого процесу та політичної діяльності. Предметом політичної психології виступають психологічні компоненти політичного життя суспільства, що формуються в процесі політичної соціалізації і проявляються в політичній свідомості та поведінці.

Політична соціалізація — це процес включення індивіда в політичну систему через оснащення його досвідом цієї системи, закріпленим у політичній культурі. Це засвоєння індивідом норм і культурних кодів, які визначають його відношення до політики та дії в політичній сфері. Політична соціалізація виступає як процес взаємодії індивіда і політичної системи, метою якого є адаптація індивіда до даної системи, перетворення його на громадянина. Результатом політичної соціалізації є політична активність, пасивність чи відчуження. У результаті політичної соціалізації формується політична свідомість і політична поведінка особистості.

Політична психіка забезпечує функціонування політичної свідомості та поведінки. Політична психіка включає 3 блоки: політичне сприйняття (наприклад, політичної інформації), політичне мислення (обмірковування політичної інформації та прийняття політичних рішень), політичні почуття (емоційна оцінка висновків політичного мислення).

Політична свідомість виступає результатом сприйняття суб’єктом навколишньої дійсності, що пов’язана з політикою і в яку він включений. Політична свідомість представлена пов’язаними з політикою усвідомлюваними діями та станами індивіда.