Розділ «Частина VI. Індивідуально-психологічні особливості людини»

Основна

1. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды: в 2-х т. — Т. 1. — М.: Педагогика, 1980. — 320 с.

2. Леонгард К. Акцентуированные личности. — Киев: вища школа, 1989. — 349 с.

3. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. — Л.: Медицина, 1983. — 256 с.

4. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — СПб.: Питер, 1999. — 720 с.

5. Теплов Б. М. избранные труды: в 2-х т. — т. 1. — М.: Педагогика, 1985. — 328 с.

Додаткова

1. Братусь Б. C. Психология. Нравственность. Культура. — М.: Менеджер; Роспедагентство, 1994. — 61 с.

2. Кречмер Э. Строение тела и характер. — М.: Педагогика-Пресс, 1995. — 608 с.

3. Рувинский Л. И. Самовоспитание личности. — М.: Мысль, 1984. — 140 с.

4. Фромм Э. иметь или быть. — М.: «АСГ», 2007. — 320 с.

Розділ 24. Здібності

24.1. Поняття «здібності» та підходи до їх дослідження 

Поняття «здібності» вперше в науку ввів старогрецький філософ Платон в IV столітті до н. е. Саме від Платона йде уявлення про природжену нерівність людей за здібностями. він говорив, що людська природа не може одночасно добре робити два мистецтва або дві науки.

Відтоді проблеми здібностей, які безпосередньо змикаються з класичним питанням людського буття, хвилювали і хвилюють уми мислителів. Спроби їх філософського осмислення зустрічаються в роботах Арістотеля, Августина, Хоми Аквінського, Гобса, Спінози, Декарта, Локка і багатьох інших філософів.

Власне психологічне вивчення проблеми здібностей починається наприкінці XIX — початку XX століття, коли психологія виділилася в самостійну науку з лона філософії.

Психологічна розробка основних теоретичних і методологічних передумов дослідження проблеми здібностей наведена в роботах Б. Г. Ананьева, О. Л. Голубєвої, Б. М. Дру-жиніна, Є. П. Ільїна, О. Г. Ковальова, Н. С. Лейтеса, О. М. Леонтьева, Б. М. М’ясищева, К. К. Платонова, С. Л. Рубинштейна, Б. М. Русалова, Б. М. Теплова, М. А. Холодної, Б. Д. Шадрикова, у яких велика увага приділена питанням про їх суть, природу виникнення, формування і розвитку.

Можна виділити два підходи до розуміння проблеми здібностей: особистісно-діяльнісний і функціональний.

Особливістю особистісно-діяльнісного підходу є розгляд здібностей з позиції особистості (при визначенні місця здібностей серед інших психологічних феноменів) і з позиції діяльності (при поясненні генезису здібностей).

Особистісно-діяльнісний підхід у вивченні проблеми здібностей був започаткований відомим психологом Б. М. Тепловим, який розглядав здібності передусім як індивідуально-психологічні відмінності між людьми. У визначенні здібностей автор вважав, що вони повинні мати три істотні ознаки: