Розділ «Частина VI. Індивідуально-психологічні особливості людини»

Слід зазначити, що в концепції Е. Кречмера має місце ототожнення характеру і темпераменту.

У вітчизняній психології склалася думка про те, що темперамент і характер дуже близькі, але не тотожні феномени. відзначається, що особливості темпераменту в тій або іншій формі відбиваються на характері людини. Це пов’язано з тим, що основні властивості темпераменту складаються значно раніше, ніж завершується формування характеру. Тож прийнято вважати, що характер розвивається на основі темпераменту. темперамент визначає в характері такі риси, як урівноваженість або не-урівноваженість поведінки, легкість або трудність входження в нову ситуацію, рухливість або інертність реакції і т. ін. Проте необхідно усвідомлювати те, що темперамент не зумовлює характер людини. У людей з однаковими властивостями темпераменту може бути абсолютно різний характер. Особливості темпераменту можуть лише сприяти або протидіяти формуванню тих або інших рис характеру.

Сучасні уявлення про типологію характерів представлені концепціями К. Леонгарда (1968) про особистісні акцентуації і про типи акцентуації характеру в підлітковому віці А. Є. Личко (1977).

Поняття «акцентуації» було введене в психологію німецьким ученим К. Леонгардом. Типологія особистостей К. Леонгарда заснована на оцінці стилю спілкування людини з оточенням. Акцентуація характеру — це крайні варіанти норми як результат посилення окремих рис характеру. При цьому в індивідуума проявляється підвищена чутливість, уразливість до одних стресогенних чинників при стійкості до інших.

На думку К. Леонгарда, в оцінці стилів спілкування можна виділити певні типи акцентуації. У класифікацію, запропоновану К. Леонгардом, входять:

1. Гіпертимний тип. Його характеризує надзвичайна контактність, балакучість, вираженість жестів, міміки, пантоміміки. Така людина часто спонтанно відхиляється від первинної теми розмови. У неї виникають епізодичні конфлікти з оточенням через недостатньо серйозне ставлення до своїх службових і сімейних обов’язків. Люди цього типу нерідко самі бувають ініціаторами конфліктів, але засмучуються, якщо оточення робить їм зауваження з цього приводу. З позитивних рис, привабливих для партнерів за спілкуванням, у людей цього типу — енергійність, жадання діяльності, оптимізм, ініціативність. У той же час вони мають і деякі відразливі риси: легковажність, схильність до аморальних вчинків, підвищену дратівливість, прожектерство, недостатньо серйозне ставлення до своїх обов’язків. Вони важко переносять умови суворої дисципліни, монотонну діяльність, вимушену самотність.

2. Дистимний тип. Його характеризує низька контакт-ність, небагатослівність, домінуючий песимістичний настрій. Такі люди є зазвичай домосідами, обтяжуються шумним товариством, рідко вступають в конфлікти з оточенням, ведуть замкнутий спосіб життя. Вони високо цінують тих, хто з ними дружить, і готові їм підкорятися. їх характеризують такі риси, що привабливі для партнерів по спілкуванню, як: серйозність, сумлінність, загострене почуття справедливості. Є у них і відразливі риси. Це пасивність, сповільненість мислення, неповороткість, індивідуалізм.

3. Циклоїдний тип. Йому властиві досить часті періодичні зміни настрою, унаслідок чого так само часто змінюється манера спілкування з оточенням. У період підвищеного настрою такі люди є товариськими, а в період пригніченого — замкнутими. Під час душевного підйому вони поводяться як люди з гіпертимною акцентуацією характеру, а в період спаду — як люди з дистимною акцентуацією.

4. Збудливий тип. цьому типу властива низька контак-тність в спілкуванні, сповільненість вербальних і невер-бальних реакцій. Нерідко такі люди занудливі і похмурі, схильні до хамства і лайки, до конфліктів, у яких самі є активною, провокуючою стороною. вони незлагідні в колективі, владні в сім’ї. У емоційно спокійному стані люди цього типу зазвичай добросовісні, акуратні, люблять тварин і маленьких дітей, однак у стані емоційного збудження бувають дратівливими, запальними, погано контролюють свою поведінку.

5. Застряючий тип. Його характеризує помірна товариськість, занудливість, схильність до моралей, неговіркість. У конфліктах така людина зазвичай виступає ініціатором, активною стороною. Вона прагне добитися високих показників у будь-якій справі, за яку береться, висуває підвищені вимоги до себе; особливо чутлива до соціальної справедливості, у той же час образлива, уразлива, підозріла, мстива; іноді надмірно самовпевнена, честолюбна, ревнива, висуває непомірні вимоги до близьких і підлеглих на роботі.

6. Педантичний тип. Людина з акцентуацією такого типу рідко вступає в конфлікти, виступаючи в них швидше пасивною, ніж активною стороною. На службі вона поводиться як бюрократ, висуває оточенню багато формальних вимог. Разом із тим вона охоче поступається лідерством іншим людям. Іноді докучає домашнім надмірними претензіями на акуратність. Привабливі риси: сумлінність, акуратність, серйозність, надійність в справах, а відразливі і конфліктні — формалізм, занудливість, буркотіння.

7. Тривожний тип. Людям з акцентуацією цього типу властиві: низька контактність, боязкість, невпевненість у собі, мінорний настрій. Вони рідко вступають у конфлікти з оточенням, займаючи в них зазвичай пасивну позицію, в конфліктних ситуаціях шукають підтримки й опори. Нерідко мають такі привабливі риси: дружелюбність, самокритичність, сумлінність. Унаслідок своєї беззахисності вони також нерідко служать мішенями для жартів.

8. Емотивний тип. Ці люди віддають перевагу спілкуванню у вузькому колі обраних, з якими встановлені хороші контакти, яких вони розуміють «з півслова». Рідко самі вступають в конфлікти, граючи в них пасивну роль. Образи носять в собі, не «виплескуючи» назовні. Привабливі риси: доброта, жалісливість, загострене почуття обов’язку, сумлінність. Відразливі риси: надмірна чутливість, слізливість.

9. Демонстративний тип. Цей тип акцентуації характеризується легкістю встановлення контактів, прагненням до лідерства, жаданням влади і похвали. Така людина демонструє високу пристосовність до людей і в той же час схильність до інтриг (при зовнішній м’якості манери спілкування). Люди з акцентуацією цього типу дратують оточення самовпевненістю і високими домаганнями, систематично самі провокують конфлікти, але при цьому активно захищаються. Вони мають такі риси, привабливі для партнерів по спілкуванню, як: ввічливість, артистичність, здатність захопити інших, неординарність мислення і вчинків. їх відразливі риси: егоїзм, лицемірство, хвастощі, ухилення від роботи.

10. Екзальтований тип. Йому властиві висока контакт-ність, балакучість, влюбливість. Такі люди часто сперечаються, але не доводять справу до відкритих конфліктів. У конфліктних ситуаціях вони бувають як активною, так і пасивною стороною. У той же час особи цієї типологічної групи прив’язані й уважні до друзів і близьких. Вони альтруїстичні, спроможні на співчуття, мають добрий смак, проявляють яскравість і щирість почуттів. Відразливі риси: панікерство, схильність до миттєвих змін настрою.

11. Екстравертований тип. Такі люди відрізняються високою контактністю, у них багато друзів, знайомих, вони балакучі, відкриті для будь-якої інформації, рідко вступають в конфлікти з оточенням і зазвичай грають в них пасивну роль. У спілкуванні з друзями, на роботі і в сім’ї вони часто поступаються лідерством іншим, вважають за краще підкорятися і знаходитися в тіні. Вони мають такі привабливі риси, як: сумлінність, готовність уважно вислухати іншого, зробити те, про що просять. Відразливі особливості: схильність підкорятися впливу інших, легковажність, необдуманість вчинків, пристрасть до розваг, до участі в поширенні пліток і чуток.

12. Інтровертований тип. На відміну від попереднього, його характеризує дуже низька контактність, замкнутість, відірваність від реальності, схильність до філософствування. Такі люди люблять самотність; вступають в конфлікти з оточенням тільки при спробах безцеремонного втручання в їхнє особисте життя. вони часто емоційно холодні ідеалісти, відносно слабо прив’язані до людей. Мають такі привабливі риси, як: стриманість, наявність твердих переконань, принциповість. Є у них і відразливі риси. Це — упертість, ригідність мислення, наполегливе відстоювання своїх ідей. такі люди на все мають свій погляд, який може виявитися помилковим, різко відрізнятися від думки інших людей, проте вони будь-що продовжують його відстоювати.

Пізніше класифікацію характерів на основі опису акцентуації запропонував А. Є. Личко. Ця класифікація побудована на основі спостережень за підлітками. Крайні варіанти нормального характеру в підлітків він вивчав з позицій за-гальнопсихологічної теорії стосунків В. М. М’ясищева, і його дослідження уявляються найбільш психологічними. Акцентуація характеру, за Личко, — це надмірне посилення окремих рис характеру, при якому в поведінці людини спостерігаються відхилення, що не виходять за межі норми, але межують із патологією. Така акцентуація, як тимчасові стани психіки, найчастіше спостерігаються в підлітковому і ранньому юнацькому віці. Пояснюється цей факт тим, що при дії психогенних чинників, що адресуються до «місця найменшого опору», можуть наставати тимчасові порушення адаптації, відхилення в поведінці. У дорослішанні дитини особливості її характеру, що проявилися в дитинстві, залишаючись досить вираженими, втрачають свою гостроту, але з часом знову можуть проявитися виразно (особливо якщо виникає захворювання).

На відміну від К. Леонгарда, А. Є. Личко вважає доцільним говорити не про акцентуацію особистості, а про акцентуацію характеру, справедливо вважаючи, що особистість — поняття ширше і включає інтелект, здібності, світогляд тощо.

Класифікація акцентуації характерів у підлітків, яку запропонував А. Є. Личко, виглядає таким чином: