Розділ «Частина VI. Індивідуально-психологічні особливості людини»

1. Гіпертимний тип. Підлітки цього типу відрізняються рухливістю, товариськістю, схильністю до пустощів. У події, що відбуваються вони завжди вносять багато шуму, люблять неспокійні компанії однолітків. При хороших загальних здібностях вони виявляють непосидючість, недостатню дисциплінованість, вчаться нерівно. Настрій у них завжди хороший, піднесений. З дорослими — батьками і педагогами — у них нерідко виникають конфлікти. такі підлітки мають багато різноманітних захоплень, але ці захоплення, як правило, поверхневі і швидко проходять. Підлітки гіпер-тимного типу часто переоцінюють свої здібності, бувають занадто самовпевненими, прагнуть показати себе, вихвалятися, справити на оточення враження.

2. Циклоїдний тип. Характеризується підвищеною дратівливістю і схильністю до апатії. Підлітки з акцентуацією характеру цього типу вважають за краще знаходитися вдома на самоті, замість того, щоб десь бувати з однолітками. вони важко переживають навіть незначні прикрощі, на зауваження реагують украй роздратовано. Настрій у них періодично змінюється від піднесеного до пригніченого (звідси назва цього типу). Періоди перепаду настроїв складають приблизно два-три тижні.

3. Лабільний тип. цей тип характеризується великою мінливістю настрою, причому часто це непередбачуване. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть виявитися найнікчемнішими, наприклад, кимось випадково сказане слово, чийсь непривітний погляд. Усі вони здатні впасти в смуток, і похмурий настрій за відсутності якихось серйозних прикрощів і невдач. Поведінка цих підлітків багато в чому залежить від миттєвого настрою. Сьогодення і майбутнє відповідно до настрою може сприйматися то у світлих, то в похмурих тонах. такі підлітки, перебуваючи в пригніченому настрої, украй потребують допомоги й підтримки з боку тих, хто може поправити їх настрій, здатний відвернути, підбадьорити. вони добре розуміють і відчувають ставлення оточення до них.

4. Астеноневротичний тип. цей тип характеризується підвищеною недовірливістю і примхливістю, стомлюваністю і дратівливістю. Особливо часто стомлюваність проявляється під час інтелектуальної діяльності.

5. Сензитивний тип. Йому властива підвищена чутливість до усього: до того, що приносить радість, і до того, що засмучує або лякає. ці підлітки не люблять великих компаній, рухливих ігор. вони зазвичай соромливі і боязкі при сторонніх людях, і тому часто сприймаються оточенням як замкнуті. відкриті і товариські вони бувають тільки з тими, хто їм добре знайомий, спілкуванню з однолітками віддають перевагу над спілкуванням з малюками і дорослими. вони відрізняються слухняністю і виявляють велику прихильність до батьків. У юнацькому віці в таких підлітків можуть виникати труднощі адаптації до кола однолітків, а також «комплекс неповноцінності». У той же час у цих же підлітків досить рано формується почуття обов’язку, виявляються високі моральні вимоги до себе і до навколишніх людей. Недоліки у своїх здібностях вони часто компенсують вибором складних видів діяльності і підвищеною старанністю. Ці підлітки розбірливо обирають собі друзів і приятелів, виявляють велику прихильність в дружбі, обожнюють друзів, старших за них віком.

6. Психастеничний тип. Такі підлітки характеризуються прискореним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів і міркувань, до самоаналізу і оцінок поведінки інших людей. Проте нерідко вони бувають сильніші на словах, ніж на ділі. Самовпевненість у них поєднується з нерішучістю, а безапеляційність суджень — з поспішністю дій, що відбуваються якраз в ті моменти, коли вимагається обережність і обачність.

7. Шизоїдний тип. Найбільш суттєва риса цього типу — замкнутість. ці підлітки не дуже тягнуться до однолітків, вважають за краще бути насамоті, перебувати в компанії дорослих. Вони нерідко демонструють зовнішню байдужість до оточення, відсутність інтересу до них, погано розуміють стани інших людей, їхні переживання, не вміють співчувати. їхній внутрішній світ нерідко наповнений різними фантазіями, якимись особливими захопленнями. У зовнішніх проявах своїх почуттів вони досить стримані, не завжди зрозумілі для оточення, передусім для своїх однолітків, які їх, як правило, не дуже люблять.

8. Епілептоїдний тип. Ці підлітки часто плачуть, ігнорують оточення, особливо в ранньому дитинстві. Такі діти, як відмічає Личко, люблять мучити тварин, дратувати молодших, знущатися з безпорадних. У дитячих компаніях вони поводяться як диктатори. їхні типові риси: жорстокість, владність, себелюбство. У дитячому колективі вони встановлюють свої суворі, майже терористичні порядки, причому їхня особиста влада в таких групах тримається здебільшого на добровільній покірності інших дітей або на страху. в умовах суворого дисциплінарного режиму вони почувають себе нерідко на висоті, прагнуть догоджати начальству, домагатися певних переваг перед однолітками, отримати владу, встановити свій диктат над оточенням.

9. Істероїдний тип. Головна риса цього типу — егоцентризм, жадання постійної уваги до власної особи. У підлітків цього типу нерідко виражена схильність до театральності, позерства, малювання. такі діти погано переживають, коли в їхній присутності хтось хвалить їхнього ж товариша, коли іншим приділяють більше уваги, ніж їм. Для них насущною потребою стає прагнення привертати до себе увагу оточення, вислуховувати на свою адресу захоплення і похвали. Для цих підлітків характерні претензії на особливе положення серед однолітків, і щоб вплинути на оточення, привернути до себе увагу, вони часто виступають у групах в ролі призвідників і заводіїв. Однак які нездатні стати справжніми лідерами і організаторами справи, завоювати неформальний авторитет, вони часто і швидко терплять фіаско.

10. Нестійкий тип. Його іноді невірно характеризують як тип слабовільної людини, що пливе за течією. Підлітки цього типу виявляють підвищену схильність і потяг до розваг, причому без розбору, а також до неробства. У них відсутні будь-які серйозні, у тому числі професійні, інтереси, вони майже зовсім не думають про своє майбутнє.

11. Конформний тип. Підлітки цього типу демонструють кон’юнктурне, а часто просто бездумне підпорядкування будь-яким авторитетам, більшості в групі. Вони зазвичай схильні до моралізації і консерватизму, а їхнє головне життєве кредо — «бути як усі». Це тип пристосованця, який заради своїх власних інтересів готовий зрадити товариша, покинути його в скрутну хвилину, але щоб він не зробив, він завжди знайде «моральне» виправдання своєму вчинку, причому нерідко навіть не одне.

Серед концепцій характеру, що представляють культурно-антропологічний напрям, найбільше поширення отримала концепція Е. Фромма.

Е. Фромм відмічав, що провідною потребою людини, що становить саму суть людського буття, є потреба зв’язку з навколишнім світом. тим самим у структурі характеру підкреслюється етичний і моральний аспект особистості. Це означає, що суспільство, культура, впливаючи на особистість, її формування і розвиток, зумовлюють загальні особливості особистості, типові для більшості цієї групи, що знаходить своє вираження в соціальному характері або «основній особистості» — еквіваленті поняття «соціальний характер». Найбільш яскравим прикладом основної особистості (соціального характеру певного історичного періоду) може служити теорія авторитарної особистості, яка розроблена у межах психоаналітичного напряму (Е. Фромм, Т. Адорно та ін.).

Соціальний характер — це сукупність істотних ознак, властивих певній групі людей; вона є продуктом суспільного розвитку. Очевидно і те, що ці «істотні ознаки» розрізняються між собою стосовно кожного конкретного індивіда. тож, разом із соціальним характером людини слід виділяти й індивідуальний характер. таким чином, у рамках культурно-антропологічного напряму розробляються поняття соціального й індивідуального характеру. Першим, хто спробував розвести ці поняття, був Еріх Фромм.

Соціальний характер, згідно з Е. Фроммом, утворює ядро структури характеру, що властиве більшості представників цієї культури. Завдяки ж індивідуальному характеру люди, що належать тій самій культурі, відрізняються між собою.

У концепції Е. Фромма під рисою характеру розуміється орієнтація характеру. та або інша орієнтація виражає домінуючі соціальні установки. У цьому сенсі його концепція виявляється досить близькою до популярної у вітчизняній психології концепції відношень. Однак ці концепції мають відмінності. Зовнішніми детермінантами відношень особистості є об’єктивне предметне середовище, люди і внутрішній світ самої людини, її «Я», взаємодія з якими сприяє формуванню відповідних відношень особистості, що закріплюються в рисах характеру. Детермінантами фроммів-ських орієнтацій є місце розташування «джерела усіх благ» і відношення людини до «благ» джерел, що фіксується в способах її досягнення.

У зв’язку з цим усі орієнтації Фромм спочатку ділить на плідні й неплідні. Людина з плідною орієнтацією бачить це джерело в собі, вона сприймає себе як втілення всіх своїх сил і можливостей. Люди з неплідними орієнтаціями, по-перше, бачать джерела благ поза собою, а по-друге, обирають непродуктивні способи досягнення цих благ.

До неплідних орієнтацій Фромм відносить рецептивну, експлуататорську, користолюбну і ринкову, які лежать в основі відповідних їм характерів. Протистоїть їм плідна орієнтація.

Рецептивна орієнтація формується у людини тоді, коли вона уявляє, що джерело благ лежить поза нею, і єдиний спосіб знайти бажане — це отримати його з цього зовнішнього світу. Вони хочуть отримати любов, але не здатні її давати, вони готові до сприйняття ідей, але не можуть їх продукувати; їм завжди потрібний хтось, хто може дати їм інформацію і тому, якщо вони полишені самі на себе, то виявляються ніби паралізованими.

Експлуататорська орієнтація відрізняється від попередньої тим, що люди цього типу не сподіваються отримати щось в дар; забирають бажане силою або хитрістю. ці люди крадуть і привласнюють собі усе: любов, ідеї, речі. Інша людина розглядається як об’єкт експлуатації й оцінюється за її корисністю.