Розділ «Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності»

Зміни, що виникають при важкому стомленні, в психічній діяльності професіонала несприятливо відбиваються на прийнятих рішеннях і його діях в критичних ситуаціях.

Важкі форми стомлення несумісні з продовженням професійної діяльності. Людина в стані важкого стомлення здійснює не лише помилкові дії, але і вчинки, що можуть спричинити аварійну ситуацію з тяжкими наслідками для виробництва й персоналу. Стомлення складає до 40% об’єму причин виробничого травматизму, пов’язаного з психологічними чинниками.

Стрес (від англ. stress — тиск, напруга) — стан напруги, що виникає при невідповідності пристосовних можливостей особистості величині діючого на людину навантаження та супроводжується активацією та перебудовою адаптивних ресурсів психіки й організму. Спочатку поняття стрес виникло у фізіології для позначення неспецифічної реакції організму — «загального адаптаційного синдрому» у відповідь на будь-яку несприятливу дію (Г. Сельє, 1936), пізніше воно стало використовуватися для опису станів людини в екстремальних умовах на фізіологічному, психологічному і пове-дінковому рівнях. Стрес викликає суттєві зміни в організмі особистості. Залежно від виду стресора і характеру його впливу виділяють фізіологічний і психологічний стрес. Фізіологічний стрес є безпосередньою реакцією організму на дію однозначно певного стимулу, як правило фізико-хімічної природи. Провідною психологічною характеристикою стресу виступає напруга. Напруга супроводжується зміною рівнів функціонування багатьох процесів в організмі і психіці у бік підвищення або пониження. До найбільш частих проявів стресу відносяться такі:

• відчуття втрати контролю над собою;

• недостатньо організована діяльність (неуважність, ухвалення помилкових рішень, метушливість);

• млявість, апатія, підвищена стомлюваність;

• розлади сну (у тому числі довше засипання, раннє пробудження).

Для виявлення стресу варто врахувати й інші його симптоми, такі як:

• дратівливість, зниження настрою (прискіпливість, необгрунтована критичність);

• підвищений апетит;

• вживання підвищенної кількості алкоголю;

• збільшене споживання психоактивних засобів (заспокійливих, стимулюючих);

• розлади статевої функції;

• неблагополучний фізичний стан (головний біль, болі в м’язах, спині, печія, підвищення тиску).

Психологічний стрес підрозділяється на два види — інформаційний та емоційний. Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли суб’єкт не справляється із завданням, не встигає прийняти вірні рішення в необхідному темпі при високій мірі відповідальності за наслідки прийнятих рішень. Емоційний стрес проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, образи та ін. Стійкість людини до виникнення різних форм стресу визначається, передусім, індивідуально-психологічними особливостями й мотиваційною орієнтацією особистості. Психологічний стрес може чинити як негативний, так і позитивний вплив на результати діяльності. Проте робота в стресогенних умовах викликає додаткову мобілізацію психологічних і фізіологічних резервів людини, що може мати відстрочені негативні наслідки стресу.

Фрустрація (від латин. frustratio — обман, марне очікування) — психічний стан, при якому потреба, що стимулює особистість в успіху, боротьбі, заохоченні не знайшла свого задоволення. При цьому професіонал переживає розчарування, роздратування, тривогу, відчай.

Фрустрація виникає в ситуаціях конфлікту, коли, наприклад, задоволення потреби натрапляє на непереборні і важко визначувані перешкоди, такі, як часта, невиправдана зміна професійних завдань, необ’єктивна оцінка результатів діяльності, відсутність соціального визнання і т. ін. Високий рівень фрустрації дезінтегрує діяльність і призводить до заміщаючої поведінки: відмовам, агресії по відношенню до слабкого, перенесенню інтересу на іншу діяльність, негативізму.

Екстаз (від грецьк. extasis — захоплення) — стан крайньої міри захвату, що супроводжується великими енерго-витратами. він є небажаним у ході безпосереднього виконання діяльності, бо іноді може привести до травм через необережність і надмірне вираження захвату. Екстаз може бути віднесений до особливих станів свідомості, оскільки міра усвідомленості своїх дій тут мінімальна.

Особливі стани свідомості — це стани психіки, які сам індивідуум вважає такими, що суб’єктивно суттєво відхиляються від певної загальної норми. Особливі стани свідомості (ОСС) виникають тоді, коли для підтримки нормального рівня пильнування, течії розумових, емоційних процесів і прийомів сприйняття відсутні необхідні умови, коли відбувається або ізоляція мозку від подразників, що поступають, або подразник інтенсивно впливає у вузькому діапазоні.

ОСС проявляються в цілому ряду змін, до яких можна віднести такі: