Розділ «Частина V. Психічна регуляція поведінки і діяльності»

Психологічні методи оцінки психічних станів. як відзначають Б. А. Душков, А. в. Корольов, Б. А. Смірнов (2002), психологічні показники випробуваних (пам’яті, уваги, емоційно-вольової сфери і т. ін.) більш тісно корелюють з результатами діяльності, ніж фізіологічні показники. Це пов’язано з їхньою регулюючою функцією в діяльності. Процес переробки інформації працівником може бути представлений у вигляді складної ієрархічної структури, кожному рівню якої відповідають визначені психічні процеси. так, проведений психологічний аналіз професійної діяльності операторів дозволяє стверджувати, що в найбільш загальному випадку для оцінки їхніх психічних станів необхідно досліджувати оперативну пам’ять (обсяг і тривалість збереження інформації), увагу (її переключення та розподіл), швидкісні якості оператора. Зокрема, як показали дослідження В. П. Зінченко, А. Б. Леонової, Ю. К. Стрєлкова (1977), розвиток стану стомлення впливає на мікроструктуру процесів короткочасної пам’яті, причому найбільш чуттєвими до стану стомлення є задачі повного відтворення заданої послідовності цифр. Також вони відзначають, що стомлення веде до порушення тих операцій, які потребують максимальної мобілізації уваги.

На практиці для діагностики психічних станів найбільш інформативними є показники: переключення й інтенсивності уваги; швидкості сприйняття інформації; обсягу короткочасної пам’яті; часу простої та складної сенсомоторної реакцій; тривалості відтворення заданого інтервалу часу; абсолютних і диференціальних порогів чутливості в різних модальностях; критичної частоти злиття світлових мелькань.

Переключення уваги вивчають за допомогою чорно-червоної таблиці Шульте—Платонова в модифікації О. М. Ле-онтьєва. таблиця складається з 49 квадратів, у яких випадковим чином розміщені чорні цифри від 1 до 24 і червоні від 1 до 25. Обстежуваний називає та показує, наприклад, одночасно чорні цифри у зворотному порядку (від 24 до 1), червоні — у прямому (від 1 до 25). Чорні та червоні цифри показують по черзі. враховують час виконання завдання та кількість помилок. Переключення уваги оцінюють за формулою:

K = (Nзаг · T) / Nпом,

де Nзаг — загальне число знаків; Т — час виконання завдання; Nпом — число помилок.

Вимір стійкості та концентрації уваги, а також швидкості сприйняття інформації відбувається за допомогою коректурної проби Бурдона—Анфімова.

Т. Д. Лоскутовою (1975) запропонована методика оцінки психічних станів за параметрами імовірностних характеристик простої сенсомоторної реакції, а також визначені критерії розходження різних станів, якими є: «функціональний рівень системи», «стійкість реакції», «рівень функціональних можливостей». Показано, що дана методика дозволяє об’єктивно контролювати рівні працездатності операторів і диференціювати стани: нормальної, зниженої, обмеженої та істотно обмеженої працездатності.

Як відзначають Г. С. Никифоров, М. А. Дмитрієва, В. М. Снєткова (2003), найбільш важливими параметрами при оцінці психічних станів у професійній діяльності є два: рівень збудження (РЗ) та рівень енергетичних резервів (РЕР). Дані параметри є інтегральними, кожен з них складається з декількох показників.

Для оцінки рівня збудження за даними психомоторних показників найбільш інформативними є такі:

1) помилка по напрямку у відмірюванні часу (чим більше недовідмірювання, тим вище збудження, і навпаки, чим вище перемірювання, тим нижче збудження);

2) відношення зручного темпу до максимального в теп-пінг-тесті;

3) помилка в напрямку відмірювання темпу.

Для оцінки рівня енергетичних резервів найбільш інформативними є два психомоторних показники, що відбивають силу процесу збудження:

1) відношення часу простої сенсомоторної реакції на слабкий сигнал до аналогічного часу реагування на сильний сигнал в звуковому варіанті;

2) відношення середньої частоти рухів за останні 25 секунд роботи в 30 секунд в теппінг-тесті до максимального темпу рухів, показаного в 5 секунд в теппінг-тесті.

Переклад первинних значень вимірюваних показників у стандартні бали відбувається за п’ятибальною шкалою.

Методики, засновані на визначенні психологічних показників, використовуються в комплексному обстеженні психічних станів працівників різних професійних груп і показують чутливість до виявлення станів стомлення, хронічного стомлення, перевтоми, стресу.

Методики суб’єктивної оцінки психічних станів. Для оцінки психічних станів випробуваних розроблено ряд опи-тувальників, зокрема: «Опитувальник для оцінки гострого фізичного стомлення», «Опитувальник для оцінки гострого розумового стомлення», «Ступінь хронічного стомлення» та інші (А. Б. Леонова, 1984; С. К. Сергієнко, В. О. Бодров, Ю. Е. Писаренко, 2003). Дані опитувальники дозволяють виявляти не тільки наявність конкретного психічного стану, але і ступінь його виразності. Так опитувальник «Ступінь хронічного стомлення» дозволяє крім стану норми виявити такі градації стомлення: початкова стадія хронічного стомлення, виражена міра хронічного стомлення, сильна міра хронічного стомлення, перехід в область патологічних станів (астенічний синдром).

При дослідженні психічних станів широко використовуються методики з застосуванням суб’єктивних шкал, зокрема «тест диференціальної самооцінки функціонального стану», побудований на принципі полярних профілів Ч. Остгуда, що дозволяє проводити оцінку таких характеристик стану, як самопочуття, активність, настрій (САН). відзначається, що цей тест дозволяє діагностувати стан стомлення у випробуваних. При цьому діагностика стану ґрунтується не тільки на абсолютних характеристиках кожної з категорій, що знижуються при стомленні, але й на показниках їхнього співвідношення. Модифікований варіант цього тесту, розроблений А. Б. Леоновою (1984), використовувався для оцінки стану стомлення телеграфісток і медичного персоналу.

Крім зазначених методик, у психології праці, інженерній психології й ергономіці застосовуються такі методики суб’єктивної оцінки психічних станів, як «Шкала станів», «Шкала диференціальних емоцій», «Шкала ситуативної тривожності», «Шкала особистісної тривожності» (С. К. Сер-гієнко, В. О. Бодров, Ю. Е. Писаренко, 2003).