Розділ «Частина IV. Пізнання»

1. Пізнання — виявлення, дізнавання, усвідомлення, розуміння інформації.

2. Пам’ять — запам’ятовування і зберігання інформації.

3. Дивергентне мислення — утворення безлічі різноманітних альтернатив, логічно пов’язаних із пред’явленою інформацією, багатоваріативний пошук вирішення проблеми.

4. Конвергентне мислення — отримання єдиного логічного наслідку із пред’явленої інформації, пошук одного правильного вирішення проблеми.

5. Оцінювання — порівняння й оцінка інформації з певного критерію.

Результати обробки інформації:

1. Елементи — окремі одиниці інформації, одиничні відомості.

2. Класи — підстави віднесення об’єктів до одного класу, групування відомостей відповідно до їх загальних елементів або властивостей.

3. Відносини — встановлені відносини між одиницями обробки інформації, зв’язку між об’єктами.

4. Системи — структуровані системи інформаційних одиниць, комплекси взаємозалежних частин, інформаційні блоки, цілісні мережі, складені з елементів.

5. Трансформації — перетворення, модифікації, пере-формулювання інформації.

6. Імплікації — результати, висновки, які логічно пов’язані з поданою інформацією, але виходять за її межі.

Таким чином, модель інтелекту Дж. Гілфорда описує 120 (5^4x6) інтелектуальних факторів (здібностей), тобто куб, утворений трьома осями координат: зміст, операції, результати.

Р. Стернбергом створено «ієрархічну модель інтелекту», яка повинна пояснити відносини між інтелектом і ментальними процесами, що регулюють поведінку; інтелектом і особистим досвідом індивіда; інтелектом і адаптивною поведінкою. На думку вченого, інтелект забезпечує переробку інформації. Р. Стернберг вважав, що інтелект служить цілям забезпечення відносин індивіда із зовнішнім середовищем. Автор виділяє три типи таких відносин: адаптацію, внутрішній вибір і конструювання.

Р. Стернберг виділяє три типи компонентів інтелекту, відповідальних за переробку інформації:

I. Метакомпоненти — процеси управління, які регулюють конкретні процеси переробки інформації. До них належать:

1) визнання існування проблеми;

2) усвідомлення проблеми й відбір процесів, придатних для її вирішення;

3) вибір стратегії;

4) вибір ментальної репрезентації;