Розділ «Частина IV. Пізнання»

• використання невербальної репрезентації;

• втрата точності соціального оцінювання у процесі вер-балізації;

• формування в процесі імпліцитного навчання;

• використання «внутрішнього» досвіду.

На думку вченого, лише останнє повністю відрізняє соціальний інтелект від усіх інших видів інтелекту.

За Д. в. Ушаковим, соціальний інтелект — особистісна риса, яка визначає успішність соціальної взаємодії. Рівень соціального інтелекту залежить від: потенціалу формування; особистісних, у першу чергу емоційних, особливостей, більшою чи меншою привабливістю спілкування з іншими людьми та їх пізнання; від того, як склався життєвий шлях людини, чи довелося їй спрямувати свої сили на взаємодію з іншими людьми або на предметну роботу. Соціальний інтелект — це здатність до пізнання соціальних явищ, що становить лише один із компонентів соціальних умінь і компетентності, а не вичерпує їх.

А. А. ятттина та в. П. Кисляков передбачають, що соціальний інтелект — це нова якість, результат розвитку, продукт формування, особистісного зростання. Людина в процесі життєдіяльності постійно співвідносить соціальні умови й свої цілі, прагне обирати найбільш адекватні механізми адаптації.

О. І. Савенков виділяє два фактори соціального інтелекту: декларативні кристалізовані соціальні знання (отримані в результаті соціального навчання) і досвідно набуті знання (отримані в результаті власної соціально-дослідної практики); соціально-когнітивна гнучкість — здатність застосовувати соціальні знання під час вирішення нових проблем. А. І. Савенков пропонує виділити три групи критеріїв, що описують соціальний інтелект: когнітивні, емоційні та поведінкові.

1. Когнітивні:

• соціальні знання — знання про людей, знання спеціальних правил, розуміння інших людей;

• соціальна пам’ять — пам’ять на імена, обличчя;

• соціальна інтуїція — оцінка почуттів, визначення настрою, розуміння мотивів учинків інших людей, здатність адекватно сприймати спостережувані поведінки в межах соціального контексту;

• соціальне прогнозування — формулювання планів власних дій, відстеження свого розвитку, рефлексія власного розвитку та оцінка невикористаних альтернативних можливостей.

2. Емоційні:

• соціальна виразність — емоційна виразність, емоційна чутливість, емоційний контроль;

• співчуття — здатність зважати на становище інших людей, ставити себе на місце іншого (переборювати комунікативний і моральний егоцентризм);

• здатність до саморегуляції — вміння регулювати власні емоції та власний настрій.

3. Поведінкові:

• соціальне сприйняття — уміння слухати співрозмовника, розуміння гумору;

• соціальна взаємодія — здатність і готовність працювати спільно, здатність до колективної взаємодії та — як до вищого типу цієї взаємодії — колективної творчості;