Розділ «Частина IV. Пізнання»

Пізніше вчений виділив ще натуралістичний інтелект — здатність розрізняти об’єкти в природі, а також відмітив наявність ще екзистенціального та духовного інтелекту.

Часто різні види інтелекту виступають разом, наприклад, кінестетичний і просторовий інтелект дають компетентність у сфері механіки.

Тож було зроблено висновок про те, що для опису індивідуального інтелекту не можна використовувати єдиний IQ-показник, натомість, скоріше, індивідуальні інтелектуальні здібності мають описуватись як профіль рівня розвитку первинних розумових здібностей, які виявляються незалежно одна від одної й відповідають за певну групу інтелектуальних операцій. Тому теорія Х. Гарднера отримала назву «багатофакторної теорії інтелекту».

Р. Кеттелл, використовуючи процедуру факторного аналізу (техніку східної ротації), описав п’ять вторинних факторів інтелекту. Два з них характеризували спірменівський G-фактор, але вже розділений на два компоненти: gc — «кристалізований інтелект», представлений тестами на запас слів, читання, врахуваня соціальних нормативів тощо, і фактор gf — «плинний інтелект», представлений тестами на виявлення закономірності в ряді фігур і цифр, обсягу оперативної пам’яті, просторових операцій тощо. Крім цих базових інтелектуальних здатностей, Кеттелл ідентифікував три додаткових фактора: gv — «візуалізація» (здатність маніпулювати образами під час вирішення дивергентних завдань), gm — «пам’ять» (здатність зберігати й відтворювати інформацію) і gs — «швидкість» (здатність підтримувати високий темп реагування).

Таким чином, Р. Кеттелл виділив дві сторони в роботі інтелекту: одна з них обумовлюється впливами навколишнього середовища («кристалізований інтелект»), інша — особливостями будови й функціонування головного мозку («плинний інтелект»). Кристалізований (або ще «зв’язаний») інтелект — це результат утворення й різних культурних впливів, його основна функція полягає в накопиченні та організації знань і навичок. Фактор «зв’язаного» інтелекту визначається сукупністю знань та інтелектуальних навичок особистості, набутих у процесі соціалізації з раннього дитинства до кінця життя і є мірою оволодіння культурою того суспільства, до якого належить індивід. Фактор «зв’язаного» інтелекту позитивно корелює з вербальним і арифметичним факторами, проявляється під час вирішення тестів, що вимагають навченості.

Плинний (або «вільний») інтелект характеризує біологічні можливості нервової системи; його основна функція — швидко й точно обробляти поточну інформацію. Фактор «вільного» інтелекту позитивно корелює з фактором «зв’язаного» інтелекту, тому що «вільний» інтелект визначає первинне накопичення знань. З погляду Р. Кеттелла, «вільний» інтелект абсолютно незалежний від ступеня залученості до культури. Його рівень визначається загальним розвитком «третинних» асоціативних зон кори великих півкуль головного мозку і виявляється під час вирішення перцептивних завдань, коли реципієнтові потрібно знайти відносини різних елементів у зображенні. Парціальні фактори визначаються рівнем розвитку окремих сенсорних і моторних зон кори великих півкуль головного мозку. Сам Р. Кеттелл виділив лише один парціальний фактор — візуалізації, — який проявляється при операціях із зоровими образами.

Г. Айзенк вважав, що фундаментальним для психології є генетично детермінований біологічний інтелект. Він розглядав ті або інші фізіологічні показники, зіставляючи їх з даними тестування IQ, і тим самим наділяв їх статусом інтелектуальних показників. Г. Айзенк відзначав, що завдання тестів інтелекту, на перший погляд, надзвичайно різноманітні, завжди тестують певний загальний фактор. Про це свідчать результати кореляційного й факторного аналізів. Завжди фактор G виявляється як фактор або першого, або другого порядку, тобто як результат кореляції первинних факторів.

Г. Айзенк висловлював думку про існування трьох основних параметрів, що характеризують IQ, серед яких: швидкість, наполегливість (кількість спроб вирішити важке завдання) і число помилок. Як одиницю виміру інтелекту він пропонував використовувати логарифм від часу, затрачуваного реципієнтом на виконання завдань такого рівня складності, при якому вирішуються всі завдання тесту.

Основним параметром, який Г. Айзенк пропонував розглядати як індикатор рівня інтелекту, була індивідуальна швидкість обробки інформації.

Дж. Гілфорд з колегами створили кубічну модель структури інтелекту. ця модель дозволяє виділити 120 факторів інтелекту, які можуть бути класифіковані відповідно до трьох незалежних змінних, що характеризують процес обробки інформації:

1) зміст запропонованої інформації (характер стимуль-ного матеріалу);

2) операції щодо обробки інформації (розумові дії);

3) результати обробки інформації.

Кожна інтелектуальна здатність описується в термінах конкретного змісту, операцій, результату й позначається сполученням трьох індексів.

Зміст запропонованої інформації:

1. Образи — зорові, слухові, пропріорецептивні та інші, які відбивають фізичні характеристики об’єкта.

2. Символи — формальні знаки: літери, цифри, ноти, кодові позначення тощо.

3. Семантика — концептуальна інформація, найчастіше словесна; вербальні ідеї й поняття; зміст, переданий за допомогою слів або зображень.

4. Поведінка — інформація, що відбиває процес міжо-собистісного спілкування: мотиви, потреби, настрої, думки, установки, які визначають поведінку людей.

Операції з обробки інформації: