Частина IV. Пізнання

Психологія. Підручник

г) суттєву роль у здійсненні мислення відіграє діалог, зіткнення різних точок зору, спільне обговорення проблем; вони часто виникають в ігровому спілкуванні дітей, коли вони у суперечках намагаються віднайти істину; не рідкість і у житті дорослих людей: згадаємо наради, спільні обговорення проблем та пошуки рішень; але навіть тоді, коли людина мислить самостійно, наодинці, вона зазвичай веде внутрішній діалог сама з собою (наприклад: почну я мабуть звідси!.., ні, а може, звідси?.., а якщо так!..), який є інтери-орізованою формою реального спілкування; така діалогічність мислення має, безсумнівно, соціальне походження;

ґ) досить переконливим підтвердженням соціальної природи мислення дитини є багаточисельні результати розвиваючого навчання школярів; на відміну від традиційного навчання у розвиваючому в якості соціального завдання не стільки даються конкретні знання, скільки формується мислення дітей, і саме на це спрямована ціла система педагогічних впливів на дитину; як наслідок діти, які пройшли через розвиваюче навчання, демонструють набагато вищі показники мислення, ніж діти за звичної системи надання знань;

д) поза соціумом (спілкування з людьми, навчання, отримання знань, оволодіння мовою) мислення у дитини не виникає (за винятком, можливо, простих варіантів операцій аналізу та синтезу), — згадайте літературний персонаж Мауглі; крім того, науці відомі численні випадки, коли дитина росла з тваринами (мавпами, вовками) — результати невтішні.

Усі ці факти у своїй сукупності переконливо доводять, що мислення має соціальну природу і дитиною поступово засвоюється, набувається у процесі спілкування з дорослими.

2. Разом з тим мислення людини має частково і вроджену основу. Конкретизуємо, що тут мається на увазі:

а) якою б не була великою роль соціальних факторів розвитку мислення, але ж кінець кінцем його засвоює конкретний мозок дитини, який має свої специфічні особливості й у кожного індивідуальний. І у подальшому саме цей мозок буде здійснювати фізіологічні процеси, проявом яких буде мислення. З огляду на це, мислення, будучи функцією мозку, просто не може не відчувати на собі влив різних його індивідуальних особливостей, які значною мірою визначаються генетичними факторами, мають вроджену основу;

б) у численних дослідженнях однозначно встановлено, що міра схожості мислення (за сукупністю різних показників) помітно вище у однояйцевих близнят (у них тотожні генетичні програми), яких розлучили у ранньому дитинстві і виростили у різних умовах, ніж між рідними та усиновленими дітьми (у них різні генетичні програми), що виросли в одній сім’ї й отримали однотипне навчання і виховання (у першому випадку коефіцієнти кореляції коливаються від +0,55 до +0,90; у другому від +0,15 до +0,35). Отже, однакові генетичні фактори у різних соціальних умовах детермінують особливості мислення дитини більше, ніж схожі соціальні умови за різних генетичних факторів; тобто сам факт наявності генетичної детермінації якості мислення не підлягає сумніву;

в) є також досить переконливі дані про те, що й загальний рівень розвитку мислення, і деякі його конкретні характеристики у дитини пов’язані з аналогічними показниками її батьків — навіть якщо дитина у віці немовляти була з ними розлучена і виховувалась в іншій сім’ї. Це доказ того, що якості мислення, поза сумнівом, передаються генетично. Правда, далеко не повністю, лише частково і порівняно незначною мірою. При цьому показано, що міра схожості мислення дитини будь-якої статі у середньому дещо вище з мисленням матері, ніж батька, тобто якість мислення передається переважно по материнській лінії;

г) установлено, що серед численних аспектів мислення, зокрема його характеристик (глибина, широта та ін.) більшою мірою мають вроджену детермінацію такі: швидкість (швидкість процесу або виконання певної операції чи прийому) і гнучкість (легкість та спритність переходу від одних способів до інших, а також зміни різних варіантів рішення) — тобто у першу чергу показники, пов’язані з часовими параметрами мислення; меншою мірою таку ж детермінацію мають характеристика глибини мислення (міра проникання до найбільш прихованих суттєвих зв’язків, що не лежать на поверхні) та рівень досягнення розвитку внутрішнього плану дій (тобто дій «в умі» без зовнішніх переміщень предметів та без опори на їх уявні образи). Щодо інших показників мислення (ефективність застосування способів, якість їх перенесення із однієї задачі на іншу, якість сформованих понять, правильність умовиводів та багатьох інших), то їх генетична детермінація не доведена, рівень розвитку, якого вони набувають, визначається цілком факторами соціальними;

ґ) переконливо доведено, що міра переважання у людини мислення образного над словесним або навпаки значною мірою визначається факторами вродженими, зокрема, особливостями функціональних асиметрій мозку (образне пов’язане з роботою правої півкулі, словесне — лівої); при цьому різні характеристики мислення образного мають порівняно зі словесним більшу генетичну детермінацію.

Отже, у цілісному явищі «мислення», яке в основному є набутим, існують деякі окремі аспекти (їх можливо небагато, але вони важливі), які визначаються і факторами вродженими.

Синтезуючи вищезазначені посилання, можна зробити висновки:

• мислення людини є результатом дії факторів як соціальних, так і біологічних (тобто виявляється деякою мірою набутим, вродженим);

• провідна детермінація належить факторам соціальним, тобто у цілому мислення дитиною набувається у процесі спілкування з дорослими (результатом такого надбання є і саме мислення, і його способи, і знання, що ним використовуються, і мова);

• при цьому деякі окремі аспекти, характеристики мислення мають подвійну детермінацію: поряд з тим, що вони тою чи іншою мірою формуються, вони ще й мають виражену вроджену основу;

• визнання провідної ролі соціальних факторів у порівнянні з біологічними відкриває широкі перспективи для розробки різноманітних методів ефективного формування мислення у дитини і вселяє оптимізм, що робота у цьому напрямку буде успішною;

• визнання впливу і вроджених факторів зобов’язує організовувати цю роботу чітко у руслі індивідуального підходу.


14.6. Індивідуальні особливості мислення 


Залежно від досвіду людини, роду її занять, особливостей її навчання й виховання, а також від вроджених особливостей нервової системи у кожної людини мислення виявляється індивідуальним. Усе це передбачає виявлення, аналіз та врахування основних якостей мислення.

Насамперед, це загальний рівень розвитку мислення. Така загальна якість розвитку мислення, звичайно, визначається з урахуванням його прояву в різних ситуаціях: у побуті, у спілкуванні, у розумінні людиною прочитаного або почутого, у навчанні і т. ін. (широке охоплення різноманітних проявів), а також у сукупності конкретних показників-характе-ристик, за якими воно оцінюється (ефективність, швидкість, оригінальність, нестандартність; можливість переносу способу вирішення; швидкість перемикання; варіативність).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 39. Приємного читання.