Частина IV. Пізнання

Психологія. Підручник

Соціальне — про інших людей, їхні взаємини, а також різноманітні соціальні ситуації, наприклад: взаємини лю-дей; що очікувати від конкретної людини в конкретній ситуації; як вплинути на людину тощо.

Особистісне — про самого себе й рішення своїх осо-бистісних проблем, про планування свого життєвого шляху на найближчі роки, питання самоорганізації, професійного вибору і т. ін.

6. Догматичне, нігілістичне, плюралістичне й критичне мислення.

Догматичне мислення ґрунтується на раз і назавжди жорстко обраних (або нав’язаних) посиланнях, принципах, які не піддаються перегляду або корекції, а, навпаки, наполегливо реалізуються навіть у ситуаціях, коли вони недоречні; воно пронизане стереотипами, що закріпилися, і підлягає непорушним правилам.

Нігілістичне мислення, на противагу першому, націлене на повалення будь-яких посилок, канонів, стереотипів, їхнє ігнорування або навіть заперечення; при цьому вістря мислення спрямоване на доказ того, що всі вони невірні, а замість них пропонуються якісь досить сумнівні принципи або не пропонується нічого.

Плюралістичне ж мислення припускає визнання й врахування одночасно самих різних посилок і правил, широкий діапазон різних підходів, і все це різноманіття мирно уживається в процесі мислення й іноді навіть плідно одне з одним взаємодіє.

Критичне мислення припускає детальний аналіз і дослідження певних підстав та тверджень, у результаті чого деякі з них визнаються й затверджуються, деякі відкидаються як неспроможні, а деякі в тому або іншому ступені уточнюються, корегуються.

Існують також такі основні види мислення.

1. Довільне й мимовільне мислення. Перше відбувається цілеспрямовано, з нашої ініціативи, під нашим (менш або більш повним) контролем, а іноді навіть і з деяким зусиллям. Друге починається й триває наче б само собою, без нашого (принаймні скільки-небудь виразного) наміру й зусилля.

2. Свідоме й несвідоме мислення. Свідоме нами визначається в тому розумінні, що ми усвідомлюємо, по-перше, сам факт наявності в нас такого мислення, по-друге, його зміст (про що конкретно ми мислимо), по-третє, ті або інші етапи, нюанси, способи процесу мислення. Друге нами не усвідомлюється (або усвідомлюється лише надзвичайно смутно) у всіх цих трьох аспектах. Несвідоме мис-лення часто пов’язане з мисленням інтуїтивним, а також з рішенням різноманітних особистісних проблем.

3. Мислення на рівні дій, умінь і навичок. У найбільш яскравому виді рівень дій виявляється тоді, коли людина вперше стикається з незнайомою ситуацією, незвичним завданням — і починає поступово відшукувати шлях до його рішення. Мислення на рівні вмінь — коли людина знає схему вирішення завдання та спосіб її застосування. Кажуть, що такий тип завдань вона вирішувати «вміє», тобто знає як. А на рівні навичок — коли в ході тренування рішенням подібних завдань вона настільки добре освоює цю систему, що застосовує її майже автоматично, не замислюючись над нею.

У реальному процесі мислення на рівні дій, умінь і навичок перемежовуються — якісь стадії мислення реалізуються на рівні дії (стосовно них готові вміння відсутні), якісь на рівні вмінь, а якісь на рівні навичок. Часто на рівень навичок передаються деякі рутинні операції, які можна легко формалізувати, і для цього необхідне тривале тренування.

Таким чином, процес мислення є складним поєднанням різних мисленнєвих способів, форм, видів, а також включає активність самої особистості, яка спрямовує сам процес та зумовлює перехід на вищий рівень.


14.5. Співвідношення придбаного та вродженого у мисленні людини 


Це питання являє собою досить складну наукову проблему, існують різні точки зору, на захист яких приводяться різні аргументи. На додаток це питання має ще й науково-ідеологічне підґрунтя: одним науковцям вигідно доводити біологічне, спадкове походження мислення, іншим — його соціальне походження. Коротко про суть цих підходів: 1) мислення, сам факт його існування і його якість детерміновано факторами набутими: вихованням, навчанням, спілкуванням з іншими людьми, доступом до знань і культури, власною активною діяльністю, і 2) воно детерміновано факторами вродженими: спадковістю та сформованими в ембріогенезі й у період новонародженості особливостями мозку.

Де ж істина? Погляду, який би поділяли усі дослідники, ще не існує. Наявні факти та аргументи різноманітні і зазвичай суперечливі. Певне наближення до істини складає, мабуть, така система посилань:

1. Мислення людини має соціально-культурне походження. Воно і за своїм змістом, і за своїми способами, і за закономірностями проявів у дитини має соціальну природу й у ході психічного розвитку дитини нею постійно набува-ється, засвоюється. Конкретизуємо цю тезу:

а) усі структурні складові процесу мислення: його способи, операції, прийоми, логічні форми (за винятком, можливо, найпростіших варіантів операцій аналізу та синтезу, а також фонтанування різних варіантів — див. попередній підрозділ про структуру процесу мислення) дитині задаються ззовні, формуються у неї у ході спілкування з дорослими і у процесі навчання; вони у неї ні в якій мірі не прорізаються самі по собі, незалежно від соціуму, як це відбувається з появою, наприклад, зубів чи волосся; дитина їх не відкриває для себе сама у ході своєї активності у світі, як це, наприклад, трапляється з появою у неї ліворукості: вона це у себе виявляє, діючи з предметами самостійно і часто навіть наперекір впливам ззовні; всі аспекти, усі складові частини свого мислення дитина отримує ззовні: конкретно — через інших людей, з якими спілкується, абстрактно — від суспільства, оскільки ці окремі люди є представниками суспільства і носіями соціальної культури;

б) мислення значною мірою ґрунтується на знаннях, які органічно включаються у розумовий процес: це, перш за все, знання про суттєві ознаки та зв’язки об’єктів; наприклад: палка — тверда, не гнеться; принцип дії важеля; конкретні знання з математики (числа, правила додавання, формули площі фігур), з лінгвістики (мовні правила), з фізики (закони механіки, оптики та ін.), які з необхідністю беруть участь у процесі мислення, входячи у склад вихідних посилань умовиводів, у змісті гіпотез, що висуваються, тощо. Так ось, ці знання дитина отримує від соціуму (а не спонтанно раптом вони виникають в її голові, тобто вона не створює їх самостійно); цей інформаційний фундамент, на якому тримається мислення дитини, — результат саме соціальних впливів на неї;

в) мислення тісно пов’язане з мовою, мова наскрізь пронизує його і знаходиться з ним у нерозривній єдності (зауважимо: з мовою пов’язана переважна більшість проявів мислення, особливо найбільш складних, але далеко не всіх — згадаємо мислення образне та інтуїтивне); а мова — це явище, безсумнівно, соціальне; суспільство задає дитині систему мови, яку вона і використовує у своєму мисленні (і без якої воно неможливе, за винятком лише небагатьох випадків);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 38. Приємного читання.