3. Казкові, легендарні, міфічні образи істот, що «населяють» вигадані світи. Походження одних світів і істот обумовлене впливом колективного несвідомого (Кентавр, цербер, Купідон тощо), а інші — результат творчості (у тому числі і літературно-художньої) конкретних людей (наприклад, дійових осіб світів Д. Р. Толкієна, Аркадія і Бориса Стругацьких, Ф. Баума, персонажі полотен Б. Валєджіо та ін.). Такі образи недоступні в звичайному предметному досвіді, але при цьому символічно співвідносяться з ним.
4. Відновлені образи. Уява деталізує, доповнює, відновлює неповну предметну обстановку, об’єкт, деякі деталі якого відсутні, незавершену дію. Збіднене, символічне зображення збагачується модальним різноманіттям. Роль уяви як засобу виходу «за межі безпосередньої інформації» особливо важлива в ситуації невизначеності, проблемності, значних випадань елементів ситуації, що сприймається (наприклад, в малюнку Екзюпері легко упізнати «удава, який проковтнув слона»).
5. Сновидні образи. Вони відрізняються спонтанністю, символічністю, несвідомістю. Реальні просторові і часові співвідношення в них надзвичайно спотворені. Важко знайти прямі джерела сновидінь з реального предметного світу.
6. Випереджаючі образи, в яких утілюються задуми того, чого ще немає (образи «майбутньої реальності»). це моделі неіснуючих речей, стратегій неординарних дій і вчинків, які ще ніхто не здійснював, технологічні досягнення, неможливі сьогодні, та ін.
7. Образи, що народжуються при змінених станах свідомості. це своєрідні видіння конкретних об’єктів і ситуацій, яким у зовнішньому світі нічого не відповідає, «внутрішні галюцинації», що виникають при наркотичних отруєннях, гострих психозах, сильному перевтомленні.
Відтворюючи в уяві образи реальних об’єктів, людина використовує описи інших людей, які ці об’єкти зустрічали. Ці описи можуть передаватися усно, письмово або художньо (через малюнки, музику, пантоміму). Фантастичні образи об’єктів, які взагалі не існують (наприклад, персонажі казок, міфів), людина створює на основі описів і на підставі своїх власних здібностей до фантазування.
Створення образів уяви спирається на чуттєвий досвід людини. Формовані уявою образи є результатом переробки інформації, отриманої за допомогою відчуттів і сприйнять. Тому у фантастичному образі в деякій мірі присутня інформація про реальну дійсність (тобто первинні образи). Проте такий образ будується за відсутності безпосередніх контактів зі своїм прообразом з предметного світу, тому він є вторинним, тобто уявленням.
Отже, уява — це психічне віддзеркалення реальності в нових, незвичайних поєднаннях і зв’язках, засноване на переробці попереднього особистого досвіду і таке, що полягає в створенні образів об’єктів, подій і ситуацій, які ніколи насправді суб’єктом не сприймалися.
Психіці властива образна генеративність, тобто здатність продукувати і видозмінювати образи реальних і вигаданих об’єктів і ситуацій. Е. Б. Старовойтенко виділяє такі форми образної активності психіки:
• репродукцію (буквальне відтворення образів у пам’яті);
• образну категоризацію (створення узагальнених образів, образних понять і схем, абстрактних символів);
• перетворення (динамічні зміни образів у процесі уявлення, фантазування, розгортання сновидінь, розвитку образних понять);
• образну творчість (свідоме і несвідоме здійснення нових образів, символів, образних ідей);
• моделювання (створення реалістичних образних картин і проектів майбутнього);
• символічну генералізацію (свідоме і несвідоме узагальнення символів);
• спонтанне генерування образів (сновидінь, марень і фантазій, проявів психопатологічних станів);
• образне трансцендування («прозріння», «провидіння», «передбачення», що відбуваються при змінених станах свідомості).
Процес уяви завжди протікає в нерозривному зв’язку із сприйняттям, пам’яттю і мисленням. Усі образи, якими оперує людина, не обмежуються відтворенням того, що було дано в сприйнятті. Навіть у першій формі образної активності (репродукції) перед людиною в образах може з’явитися і те, чого вона безпосередньо не сприймала, те, чого взагалі не було. У процесах сприйняття уява доповнює пропуски сенсорної даності змісту сприйняття. Воно відповідальне за спотворення перцептивного образу (аж до ілюзій). Проте уява істотно полегшує сприйняття в несприятливих умовах (при поганій видимості або чутності, моментальності сприйняття тощо).
У кожному образі реалізуються дві тенденції — тенденція відтворення в пам’яті «того, що було», і тенденція перетворення (включення в підсумковий образ «того, чого не було»). Ці дві тенденції відтворення і перетворення присутні в будь-якому образі в деякій єдності. Якщо переважає перша (відтворення), то йдеться в основному про образну пам’ять. Перетворення ж — це основна характеристика уяви. Уявляти — це перетворювати (С. Л. Рубінштейн). Пам’ять відрізняється від уяви іншим відношенням до дійсності. Головне для образної пам’яті — зберегти результати минулого досвіду «в недоторканості» і відтворити як можна точніше. В уяві, навпаки, проявляється незалежність від минулого, певний ступінь свободи від нього з метою його зміни, перетворення. С. Л. Рубінштейн відзначав, що у своїх вищих творчих формах уява здійснює відліт від дійсності, щоб глибше проникнути в неї. При цьому ефективність творчої уяви можна оцінити за двома основними параметрами: 1) по тому, наскільки уява залишається об’єктивно значущою, такою, що враховує обмеження реального світу, осмисленою, і 2) за новизною й оригінальністю створених образів і ідей, що генеруються.
Уява — необхідна сторона будь-якої людської діяльності. Цілепокладання в структурі трудової, учбової і інших видів діяльності неможливе без уяви. Вона дає можливість уявити кінцевий і проміжні результати діяльності, збудувати архітектоніку її психічних мотиваторів і регулювальників. Спортсмен, який мріє під час тренувань про рекорд, студент, що плануює підготовку до іспиту, актор, який уявляє себе в тій або іншій ролі під час репетиції вистави, командир підрозділу, який розробляє план військової операції, — створюють в уяві картини реальності, що її вони вже змінили у своїй свідомості і яку їм належить змінити на практиці. Усі вони уявили результати своєї діяльності до її початку, а продукти уяви (кінцеві і проміжні) активно використовують для управління діяльністю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 43. Приємного читання.
