Розділ «Частина IV. Пізнання»

8. Соколов А. Н. внутренняя речь и мышление. — М., 1998.

9. Спиридонов В. Ф. Психология мышления: решение задач и проблем. — М.: Генезис, 2006. — 319 с.

10. Тамберг Ю. Развитие творческого мышления ребенка. — СПб.: Речь, 2002. — 176 с.

11. Тихомиров О. К. Психология мышления. — М.: Академия, 2005. — 288 с.

12. Юлов В. Ф. Мышление в контексте сознания. — М.: Академический проект, 2005. — 495 с.

Розділ 15. Уява

15.1. Сутність і функції уяви 

Відчуття і сприйняття — постачальники так званих «первинних» образів, у яких відображаються предмети і ситуації, з якими людина зустрічається в процесі своєї практичної діяльності. На відміну від сенсорно-перцептивних процесів, мнемічні процеси (передусім, образна пам’ять) забезпечують формування і збереження «вторинних» образів реально існуючих предметів і явищ. Як і пам’ять, уява є функціональним органом, призначеним для продукування уявлень, але якщо у вторинних образах пам’яті реальність копіюється, то в імажитивних процесах (тобто процесах уяви; від англ. imagination — уява) створюються образи таких об’єктів, з якими в реальності людина ніколи не зустрічалася. Це можуть бути такі образи.

1. Багаторазово змінений в уяві, розширений, поглиблений і трансформований образ знайомого об’єкта (наприклад, образ місцевості, де пройшло дитинство людини й яку багато років не відвідував); такий образ знаходиться на межі пам’яті й уяви; частково він є продуктом пам’яті, проте багато його елементів не відповідають реальності, є плодом фантазії, вигадки, неусвідомлюваних проекцій, підстановок і заміщень.

2. Образна репрезентація узагальнених ідей людини про загальні властивості класів певних предметів, що включає ознаки їх зовнішності (наприклад, «квітучий сад», «мега-поліс», «спортивне суперництво», «успішна кар’єра», «красива тварина» тощо). Такі образи знаходяться на межі уяви і мислення. Вони не прив’язані до конкретних предметів.

3. Казкові, легендарні, міфічні образи істот, що «населяють» вигадані світи. Походження одних світів і істот обумовлене впливом колективного несвідомого (Кентавр, цербер, Купідон тощо), а інші — результат творчості (у тому числі і літературно-художньої) конкретних людей (наприклад, дійових осіб світів Д. Р. Толкієна, Аркадія і Бориса Стругацьких, Ф. Баума, персонажі полотен Б. Валєджіо та ін.). Такі образи недоступні в звичайному предметному досвіді, але при цьому символічно співвідносяться з ним.

4. Відновлені образи. Уява деталізує, доповнює, відновлює неповну предметну обстановку, об’єкт, деякі деталі якого відсутні, незавершену дію. Збіднене, символічне зображення збагачується модальним різноманіттям. Роль уяви як засобу виходу «за межі безпосередньої інформації» особливо важлива в ситуації невизначеності, проблемності, значних випадань елементів ситуації, що сприймається (наприклад, в малюнку Екзюпері легко упізнати «удава, який проковтнув слона»).

5. Сновидні образи. Вони відрізняються спонтанністю, символічністю, несвідомістю. Реальні просторові і часові співвідношення в них надзвичайно спотворені. Важко знайти прямі джерела сновидінь з реального предметного світу.

6. Випереджаючі образи, в яких утілюються задуми того, чого ще немає (образи «майбутньої реальності»). це моделі неіснуючих речей, стратегій неординарних дій і вчинків, які ще ніхто не здійснював, технологічні досягнення, неможливі сьогодні, та ін.

7. Образи, що народжуються при змінених станах свідомості. це своєрідні видіння конкретних об’єктів і ситуацій, яким у зовнішньому світі нічого не відповідає, «внутрішні галюцинації», що виникають при наркотичних отруєннях, гострих психозах, сильному перевтомленні.

Відтворюючи в уяві образи реальних об’єктів, людина використовує описи інших людей, які ці об’єкти зустрічали. Ці описи можуть передаватися усно, письмово або художньо (через малюнки, музику, пантоміму). Фантастичні образи об’єктів, які взагалі не існують (наприклад, персонажі казок, міфів), людина створює на основі описів і на підставі своїх власних здібностей до фантазування.

Створення образів уяви спирається на чуттєвий досвід людини. Формовані уявою образи є результатом переробки інформації, отриманої за допомогою відчуттів і сприйнять. Тому у фантастичному образі в деякій мірі присутня інформація про реальну дійсність (тобто первинні образи). Проте такий образ будується за відсутності безпосередніх контактів зі своїм прообразом з предметного світу, тому він є вторинним, тобто уявленням.

Отже, уява — це психічне віддзеркалення реальності в нових, незвичайних поєднаннях і зв’язках, засноване на переробці попереднього особистого досвіду і таке, що полягає в створенні образів об’єктів, подій і ситуацій, які ніколи насправді суб’єктом не сприймалися.

Психіці властива образна генеративність, тобто здатність продукувати і видозмінювати образи реальних і вигаданих об’єктів і ситуацій. Е. Б. Старовойтенко виділяє такі форми образної активності психіки:

• репродукцію (буквальне відтворення образів у пам’яті);