Розділ «Частина IV. Пізнання»

Ейдетичні образи пам’яті відрізняються й від послідовних образів сприйняття за низкою ознак, наведених у таблиці.

Крім зорових, образна пам’ять може зберігати й відтворювати слухові, дотикові, смакові, нюхові й рухові образи, тому іноді говорять про слухову, тактильну, смакову, нюхову пам’ять. Що стосується рухової пам’яті, то через деякі причини (її винятково важливе значення в побудові й стабілізації рухових актів, участь у перцептогенезі, віднесеність більшою мірою до суб’єкта, ніж до об’єкта, унікальний і неповторний малюнок кожного відтвореного руху при типовості моторної програми, внесення змін у вихідну моторну програму при спробах її відтворення, навіть уявного, «ідеомоторного») її доцільно вважати окремим видом пам’яті поряд з образною, емоційною й словесно-логічною.

Слухова, дотикова, нюхова й смакова пам’ять інтенсивно розвивається у сліпих і слабозорих людей як механізм компенсації недоліку (відсутності) зорової інформації у мне-мічній системі. Певні професії (кулінари, дегустатори, настроювачі музичних інструментів, експерти з обробки й фарбування поверхонь, скульптори, художники, парфумери та ін.) і повсякденні види занять стимулюють у деяких людей розвиток саме цих видів пам’яті. Досягнення високих результатів у запам’ятовуванні, збереженні й відтворенні слухових, нюхових, смакових образів свідчить про професіоналізацію пам’яті.

У цілому образна пам’ять характеризується:

1) розмаїтістю одиниць пам’яті (образів), які можуть зберігатися й відтворюватися; ця особливість зумовлена нескінченним різноманіттям конкретних об’єктів, ситуацій, подій і сцен, які можуть бути сприйняті людиною;

2) залежністю міцності фіксації образів від їхнього емоційного тону, емоційного стану людини в момент запам’ятовування;

3) високою швидкістю формування уявлень;

4) перевагою мимовільної форми запам’ятовування (хоча ступінь довільності керування образною пам’яттю вищий, ніж у рухової й емоційної пам’яті);

5) вираженою залежністю міцності збереження від мотивації, установки на запам’ятовування;

6) відносною незалежністю просторово-часових параметрів уявлень від тих же параметрів сприйнятих об’єктів (так, образи маленьких об’єктів мають у пам’яті приблизно ті ж «розміри», що й образи великих);

7) значною трансформацією образів під час їх зберігання й відтворення;

8) позитивним впливом на яскравість і чіткість образів факторів несподіванки, незвичайності сприйнятого.

Словесно-логічна пам’ять — це пам’ять на слова, словосполучення та їх позначення (символи). Цей вид пам’яті названо словесним тому, що думка нерозривно пов’язана зі словом, з висловлюванням, через яке вона виражається і навіть відбувається (Л. С. Виготський). Результативною стороною розумового процесу є логічні форми — поняття, судження й висновки. вони несуть у собі одночасно й певний зміст (смисл) і відбитки тих логічних операцій, які проводилися над цим змістом мислячим суб’єктом. Тому даний вид пам’яті має виражений логічний аспект і називається, відповідно, логічною пам’яттю. Оскільки обидва напрями пов’язані в думці в нерозривну єдність, багато дослідників утримуються від їх протиставлення й називають цей вид пам’яті словесно-логічним.

Словесна пам’ять характеризується:

1) високою точністю відтворення;

2) «ефектом краю» — більш повним і точним запам’ятовуванням початкових («ефект початку») і кінцевих («ефект кінця») елементів словесних рядів, що надаються для запам’ятовування; кожне слово представлене в пам’яті «мне-мічним слідом» — особливим когнітивним елементом, на який людина спирається при відтворенні даного слова; ког-нітивні елементи конкурують один з одним, причому це може приймати як форму негативного впливу раніше зафіксованих слідів на інформацію, що надходить пізніше (проактивна інтерференція), так і форму негативного впливу «свіжих» слідів на раніше утворені (ретроактивна інтерференція); початок ряду піддається інтерферуючому впливу більш пізньої інформації, а кінець ряду — проактивній інтерференції з боку більш ранніх мнемічних слідів; «серединний провал», тобто неточне й менш повне відтворення слів, що перебувають у середині стимульного ряду, пояснюється дією на них подвійної інтерференції — проактив-ної і ретроактивної одночасно;

3) більшими в порівнянні з іншими видами пам’яті можливостями довільного керування процесами запам’ятовування й відтворення;

4) тісним зв’язком з образами, за рахунок чого останні можуть ставати узагальненими уявленнями (прототипами), які репрезентують в психіці цілі класи об’єктів;

5) можливістю спотворювати уявлення; експериментально доведений трансформаційний вплив слів, якими супроводжувалося пред’явлення зображень на результати запам’ятовування цих зображень; трансформація образів у пам’яті відбувалася неусвідомлено стосовно змісту слів; смисли образів пам’яті ніби пристосовувалися до понять, узгоджувалися зі словами, причому процес такого «узгодження» від свідомості суб’єкта, як правило, вислизає; ця закономірність надзвичайно важлива в практичному плані, наприклад, в процесі збору й аналізу показань свідків.

Особливим варіантом словесної пам’яті є пам’ять на цифри. Пам’ять на цифри (як і на слова) виявляється і в зоровій, і в слуховій модальностях.