Емоційна пам’ять особистішого рівня проявляє себе в тім, як людина вибирає, приймає й виконує певні соціальні дії, як вона внутрішньо до них ставиться. У міжосо-бистісному плані емоційна пам’ять визначає: 1) точність, взаємне відображення в парах, що спілкуються, в групах людей; 2) виникнення, розвиток і розпад міжособистісних відносин; 3) міжособистісну привабливість при встановленні контакту; 4) загальний фонд почуттів людей, що спілкуються; 5) емоційну чуйність (емпатію); 6) здатність до емоційної соціальної децентрації (відтворення емоцій іншої людини в собі) та ін. Завдяки колективній емоційній пам’яті можливе спільне буття людини з іншими людьми, тому що в ній зберігаються сліди синхронізованих і сполучених у часі й просторі емоційних переживань груп людей, що належать до одного культурного цілого.
У внутрішньоособистісному плані функціонування емоційної пам’яті необхідне для зміцнення взаємозв’язків між окремими компонентами структури особистості. Відтворення емоційних сигналів допомагає людині переконатися в правильності або помилковості зробленого життєвого вибору, повернутися, по можливості, в момент вибору й виправити помилку. Емоційна пам’ять сприяє перетворенню деяких подій в особистісні події, що визначають життєвий шлях людини.
Образна пам’ять — це запам’ятовування, збереження й відтворення конкретних предметів, явищ, подій і їхніх властивостей у формі зорових, слухових, смакових, нюхових, кінестетичних, дотикових і інших уявлень. При запам’ятовуванні первинних образів відбувається їхнє перетворення в уявлення. Так, виявлені такі зміни, що відбуваються із зоровим образом у процесі його збереження:
1) опускання деталей (спрощення образу), 2) схематизування; 3) деяке перебільшення (або зменшення) окремих деталей; 4) розширення, округлення форми; 5) посилення симетрії фігури; 6) узагальнення первинних образів (у напряму прототипу — узагальненого образу — представника класу об’єктів); 7) зміна положення й орієнтації об’єкта; 8) колірні трансформації та ін.
Реконструкції уявлень можуть стати причиною неточності відтворення інформації в образній пам’яті. Однак такі трансформації можуть виявитися корисними, тому що перетворюють образ в узагальнену схему, необхідну для впізнання нової інформації (наприклад, узагальнені образи геометричних форм, фонематичні образи, образи букв, об-рази-схеми лицевих мімічних і жестових патернів тощо).
Перевага образної пам’яті над словесно-логічною характерна для дітей і підлітків. У старшому підлітковому і юнацькому віці поступово розвивається здатність мислити гіпотетико-дедуктивно, що припускає активне використання символів і понять для регуляції процесу й оформлення продуктів пізнавальної діяльності. тому провідну роль починає грати символічна пам’ять, що безроздільно домінує в більшості дорослих людей. Якщо професія дорослого належить до сфер «людина — художній образ», «людина — природа», містить виражений творчий компонент, то образна пам’ять продовжує залишатися домінуючою.
Деякі люди здатні запам’ятовувати, зберігати й відтворювати деталізовані образи об’єктів, подій і сцен. Ця здатність, що одержала назву ейдетичної пам’яті, виявляється головним чином у зоровій модальності, хоча описані й випадки прояву ейдетизму в області слуху, нюху та інших модальнос-тей. Образи ейдетичної пам’яті характеризуються жвавістю, яскравістю, точністю, можливістю «переходу від деталі до деталі». У цьому проявляється подібність ейдетичних образів до перцептивних. як і уявлення, ейдетичні образи є представниками у свідомості людини відсутніх об’єктів.
Ейдетичні образи пам’яті відрізняються й від послідовних образів сприйняття за низкою ознак, наведених у таблиці.
| Ейдетичний образ пам’яті | Послідовний образ сприйняття |
| Не підкоряється закону Емерта | Підкоряється закону Емерта (збільшується пропорційно відстані до екрана, на який проектується) |
| Даний у тих же кольорах, що й образ сприйняття | Пофарбований у додаткові кольори (якщо предмет був чорним, то послідовний образ буде білим, якщо жовтим — то буде бузковим і т. ін.) |
| Його колір не змішується з кольором тла | Його колір змішується з кольором тла за законом змішання кольорів у сприйнятті |
Крім зорових, образна пам’ять може зберігати й відтворювати слухові, дотикові, смакові, нюхові й рухові образи, тому іноді говорять про слухову, тактильну, смакову, нюхову пам’ять. Що стосується рухової пам’яті, то через деякі причини (її винятково важливе значення в побудові й стабілізації рухових актів, участь у перцептогенезі, віднесеність більшою мірою до суб’єкта, ніж до об’єкта, унікальний і неповторний малюнок кожного відтвореного руху при типовості моторної програми, внесення змін у вихідну моторну програму при спробах її відтворення, навіть уявного, «ідеомоторного») її доцільно вважати окремим видом пам’яті поряд з образною, емоційною й словесно-логічною.
Слухова, дотикова, нюхова й смакова пам’ять інтенсивно розвивається у сліпих і слабозорих людей як механізм компенсації недоліку (відсутності) зорової інформації у мне-мічній системі. Певні професії (кулінари, дегустатори, настроювачі музичних інструментів, експерти з обробки й фарбування поверхонь, скульптори, художники, парфумери та ін.) і повсякденні види занять стимулюють у деяких людей розвиток саме цих видів пам’яті. Досягнення високих результатів у запам’ятовуванні, збереженні й відтворенні слухових, нюхових, смакових образів свідчить про професіоналізацію пам’яті.
У цілому образна пам’ять характеризується:
1) розмаїтістю одиниць пам’яті (образів), які можуть зберігатися й відтворюватися; ця особливість зумовлена нескінченним різноманіттям конкретних об’єктів, ситуацій, подій і сцен, які можуть бути сприйняті людиною;
2) залежністю міцності фіксації образів від їхнього емоційного тону, емоційного стану людини в момент запам’ятовування;
3) високою швидкістю формування уявлень;
4) перевагою мимовільної форми запам’ятовування (хоча ступінь довільності керування образною пам’яттю вищий, ніж у рухової й емоційної пам’яті);
5) вираженою залежністю міцності збереження від мотивації, установки на запам’ятовування;
6) відносною незалежністю просторово-часових параметрів уявлень від тих же параметрів сприйнятих об’єктів (так, образи маленьких об’єктів мають у пам’яті приблизно ті ж «розміри», що й образи великих);
7) значною трансформацією образів під час їх зберігання й відтворення;
8) позитивним впливом на яскравість і чіткість образів факторів несподіванки, незвичайності сприйнятого.
Словесно-логічна пам’ять — це пам’ять на слова, словосполучення та їх позначення (символи). Цей вид пам’яті названо словесним тому, що думка нерозривно пов’язана зі словом, з висловлюванням, через яке вона виражається і навіть відбувається (Л. С. Виготський). Результативною стороною розумового процесу є логічні форми — поняття, судження й висновки. вони несуть у собі одночасно й певний зміст (смисл) і відбитки тих логічних операцій, які проводилися над цим змістом мислячим суб’єктом. Тому даний вид пам’яті має виражений логічний аспект і називається, відповідно, логічною пам’яттю. Оскільки обидва напрями пов’язані в думці в нерозривну єдність, багато дослідників утримуються від їх протиставлення й називають цей вид пам’яті словесно-логічним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IV. Пізнання“ на сторінці 23. Приємного читання.
