Розділ «У МЕНЕ ПРОБЛЕМА…»

Не можна змiнити свiт, але можна змiнити своє ставлення до нього

- У мене проблема… - грайливо вимовила бiлява лолiта, розгойдуючись на струнких нiжках на порозi мого кабiнету.

- Заходь. Сiдай. Я тебе уважно слухаю.

- У мене серйозна проблема, - картинно клiпаючи вiями, повторила дiвчина.

Вiдверте кокетування напружувало. Але, вирiшивши не квапитись з висновками, я ще раз запросила присiсти свою нетипову гостю.

- Я тебе уважно слухаю.

- Ви не розумiєте… - продовжувала юна спокусниця у своєму стилi.

- Чого саме?

- Ну, моєї проблеми.

- Звичайно, не розумiю, ти менi ще нiчого не розповiла. Може, спробуєш?

- А хiба ви не здогадуєтесь?

Чесно кажучи, я навiть близько не здогадувалась, що могло привести до психолога випускницю Наталку Лавриненко, дочку вiдомого у мiстi бiзнесмена, першу красуню, вiдмiнницю, дiвчину непросту i хитру. Одна з улюблених забав на вчительських посиденьках - плiткування з приводу цiєї самовпевненої красунi: у що вдягнена i скiльки це коштує, на якiй машинi i який кавалер привiз, що за новий мобiльник, сумка, прикраси, зачiска, макiяж, i так без кiнця. Важко вiдшукати вчителя, який би забув сплюнути поза очi, ставлячи Наталцi чергове «вiдмiнно».

- Я тебе уважно слухаю, Наталко, - ще одна спроба дiбратися сутi.

- Наталi… - ненав'язливо виправляє дiвчина i додає: - Якщо неважко.

- Ок, Наталi. То з чим ти прийшла?

- О, я прийшла з величезною проблемою.

- Вона стосується лише тебе чи ще когось? - питаю, намагаюсь отримати хоч якийсь фактаж i побороти вiдчуття, що надi мною знущаються.

- Мене… i iнших, я так думаю, нi, я впевнена у цьому.

- Хто цi люди?