Розділ «УРОКИ РОЗВИТКУ…»

Це ще питання, хто у кого вчиться: дiти у дорослих чи навпаки

У дверi мого кабiнету постукали, тихо але вимогливо.

- Заходьте, будь-ласка!

- Доброго дня, Вiкторiє Валерiївно!

- I вам доброго дня!

На порозi стоїть дивна делегацiя. Купка хлопчикiв та дiвчаток рокiв восьми-дев'яти, серйознi, налаштованi на розмову. Приглядаюсь - мої знайомi з 4-Б.

- Чим завдячую?

- Вiкторiє Валерiївно, Iрина Сергiївна сказала, що ви справжнiй психолог, що працюєте в школi i займаєтеся з п'ятикласниками? - швидко проказала та ж дiвчинка, що вiталася вiд усiх.

- Так, - кажу. - Справжнiй, працюю.

- Ми теж так хочемо, - випалив рудий хлопчик i зашарiвся.

- Не зрозумiла, як хочете?

- Хочемо, щоб з нами працював психолог, щоб вiв уроки, - з викликом продовжував рудий.

- Якi уроки?

- А що ви робите з п'ятикласниками? Те й з нами робiть, - напирало хлоп'я.

- Ну, - кажу, - вони ж вчилися в iншому мiсцi, от я їх i знайомлю зi школою, а також ми займаємося розвитком пам'ятi, уваги, уяву тренуємо.

- Зi школою ми знайомi, - не вгамовувався хлопець, - а розвивати нас можна.

- I треба, - пискнула дiвчинка з рiзнокольоровими резинками у косах.

- Значить, будуть уроки розвитку, - пiдсумував рудий. - До того ж у нас багато питань, i з психологiї теж, - додав резонно.

Дiти, не довго думаючи, сказали, що домовляться з Iриною Сергiївною, своїм класним керiвником, про те, коли можна такi уроки проводити. Перш нiж я встигла щось заперечити, вони запевнили мене, що обов'язково про все повiдомлять, i з вiдчуттям виконаного обов'язку залишили кабiнет.