З іншого боку, захворювання епізодичні, але обтяжені високою температурою, втратою свідомості, тобто з тимчасовим різким погіршенням здоров'я виключають можливість залучення підозрюваного в цей період до участі в кримінальному провадженні.
До таких хвороб, крім гострих захворювань і загострення хронічних хвороб, варто віднести інфаркт міокарда, гіпертонію в гострій формі і деякі інфекційні хвороби, що вимагають безумовної госпіталізації хворих, а іноді й осіб, які контактують з ними.
Деякі автори як додаткову ознаку тяжкого захворювання підозрюваного вказують ймовірний ступінь його виліковності і тривалості хвороби. Безумовно, вказівка на тривалість хвороби дає змогу більш точно визначити, чи може те або інше захворювання підозрюваного стати основою для зупинення провадження. Якщо хвороба нетривала і її лікування - питання кількох днів, провадження не можна бути зупинити.
Разом з тим викликає сумнів необхідність пов'язувати зупинення провадження з виліковністю хвороби. Якщо таке зупинення допускається лише у випадку захворювання підозрюваного на виліковну хворобу, то зупинення справи неможливе при загостренні в обвинуваченого хронічних захворювань (астми, діабету тощо), що нерідко виявляються невиліковними. І в цих випадках створюються ті об'єктивні перешкоди, що вимагають зупинення кримінального провадження.
На практиці в деяких випадках слідчі не встановлюють виду, характеру, тяжкості захворювання і зупиняють провадження, обмежившись констатацією хворобливого стану підозрюваного.
Одержати повідомлення про хворобу підозрюваного слідчий може з різних джерел (заява самого підозрюваного, його родичів, повідомлення начальника слідчого ізолятора тощо). Однак ці відомості не є достатньою підставою для зупинення провадження.
Хвороба підозрюваного повинна бути засвідчена фахівцем (лікарем), який працює в медичному закладі. Важливо і те, до якого виду належить захворювання: до фізичного або психічного.
Деякі практичні працівники думають, що у випадку психічного захворювання підозрюваного слідчий має право зупинити досудове розслідування на підставі лише довідки лікаря. Однак необхідно обов'язково провести експертизу. Питання про зупинення розслідування може бути вирішене тільки після висновку судово-психіатричної експертизи про те, що хвороба підозрюваного виключає необхідність зупинення справи або застосування примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, документом, що засвідчує психічну хворобу підозрюваного, це висновок експерта. Іноді при госпіталізації психічно хворого лікарі-психіатри проводять експертизу з власної ініціативи.
Фізична недуга підозрюваного на відміну від психічного захворювання не вимагає обов'язкового провадження судово-медичної експертизи. Відповідно до закону слідчий, який зупиняє провадження в справі, має право обмежитися довідкою лікаря, який працює в медичному закладі.
У юридичній літературі думки щодо цього питання також різняться. Одні автори наголошують, що наявність фізичного захворювання підозрюваного засвідчується лікарем, який працює в медичному закладі.
Інші припускають можливість у сумнівних випадках вирішувати питання про стан здоров'я підозрюваного шляхом проведення судово-медичної експертизи. Питання, яким документом (довідкою) або висновком судово-медичного експерта належно встановлюється хвороба підозрюваного, варто вирішувати виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням характеру захворювання.
Одержавши відомості про стан здоров'я підозрюваного і переконавшись в тому, що хвороба виключає можливість його участі в кримінальному процесі, слідчий, який зупиняє провадження у справі, у необхідних випадках вживає заходів, щоб помістити підозрюваного в медичний заклад на лікування.
Кримінальним, кримінальним процесуальним законодавством і відомчими інструкціями передбачено кілька заходів, пов'язаних з направленням підозрюваного в медичний заклад. Будучи подібними, ці заходи відрізняються один від одного як за юридичною природою, так і за правовими наслідками. До них належать:
• поміщення підозрюваного до медичного закладу для стаціонарного спостереження у зв'язку з проведенням експертизи;
• поміщення душевнохворого до психіатричної лікарні загального або спеціального типу у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності або покарання, або за призначенням суду примусового лікування обвинуваченого, який страждає на тимчасовий розлад нервово-психічної діяльності, і зупинення справи;
• направлення підозрюваного, який захворів тимчасовим психічним розладом у період ведення розслідування, на обов'язкове лікування до психіатричної лікарні загального або спеціального типу і зупинення досудового розслідування.
Якщо в процесі розслідування встановлено, що особа після здійснення злочину занедужала на психічне захворювання і ця хвороба є тимчасовим розладом нервово-психічної діяльності, кримінальне провадження повинно бути зупинено до видужання підозрюваного.
У випадках, коли розслідуванням, на підставі відповідних медичних документів, буде встановлено, що підозрюваний після вчинення злочину захворів на тяжку хворобу, слідчий зупиняє провадження у справі до видужання підозрюваного. При цьому слідчий долучає до матеріалів провадження медичні документи, які підтверджують факт тяжкої хвороби підозрюваного.
Розслідування зупиняється мотивованою постановою слідчого до одужання підозрюваного. Обраний щодо нього запобіжний захід може бути скасовано або змінено за наявності для того підстав і доцільності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Актуальні питання кримінального процесу України» автора Блажівський Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання підстав зупинення досудового розслідування“ на сторінці 2. Приємного читання.
