Розділ 4. Продовжуваний злочин

Трапляються й випадки, коли суди дають неправильну кримінально-правову оцінку продовжуваного злочину. Наприклад, Баранівський районний суд Житомирської області засудив М. за те, що він протягом 25 листопада 2006 р. у смт. Першотравневську на вул. Щорса та вул. Лермонтова таємно викрав чотири металеві люки з каналізаційних колодязів, загальною вартістю 330 грн., що належали державному комунальному підприємству житлового господарства. Суд кваліфікував дії М. за ч. 2 ст. 185 КК за ознакою повторності. За касаційним поданням прокурора ухвалою Верховного Суду України вирок було змінено: дії М. перекваліфіковані з ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК. Верховний Суд України також вказав на неправильну кваліфікацію дій М., тому що він протягом однієї години вчинив тотожні злочинні дії — таємно викрав чотири каналізаційні люки, що заздалегідь об’єднувалось єдиним злочинним наміром на їх викрадення, а тому згідно з ч. 2 ст. 32 КК зазначеними діями М. учинив продовжуваний злочин і його дії за відсутності кваліфікуючої ознаки — повторності слід перекваліфікувати за ч. 2 на ч. 1 ст. 185 КК[216].

Отже, за своєю юридичною природою продовжуваний злочин — це особлива комплексна форма простого чи ускладненого одиничного злочину, який кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК.

Вирішити питання про те, чи є епізоди тотожних діянь одиничним продовжуваним злочином, чи, навпаки, вони є самостійними злочинами, що утворюють вид множинності — повторність злочинів, можуть тільки правоохоронні органи на підставі аналізу всіх об'єктивних і суб'єктивних ознак вчинених діянь.