Розділ 4. Продовжуваний злочин

Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація

Апеляційний суд Хмельницької області вироком від 7 липня 2004 р. вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду в частині кваліфікації дій і призначення покарання скасував, і кваліфікував дії засудженої за ч. 4 ст. 190 КК та призначив їй із застосуванням ст 69 цього Кодексу покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджена Ч. просила пом'якшити призначене їй покарання, застосувавши ст. 75 КК.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скаргу Ч. частково задовольнила з таких підстав. Органи досудового слідства обвинувачували Ч. у шахрайстві, вчиненому повторно і в особливо великих розмірах, та кваліфікували такі дії за ч. 4 ст. 190 КК. Суд першої інстанції визнав, що Ч. вчинила дії, пов'язані із заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно й у великих розмірах, і кваліфікував їх за ч. 3 ст. 190 КК. Апеляційний суд перекваліфікував дії Ч. з ч. 3 на ч. 4 ст. 190 КК, мотивувавши таке рішення тим, що засуджена заволоділа майном потерпілих на загальну суму 11 тис. 272 грн., що в 663 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, тобто вчинила шахрайство в особливо великих розмірах.

Проте апеляційний суд помилково розцінив дії Ч. як один продовжуваний злочин, оскільки не взяв до уваги те, що засуджена вчинила щодо різних потерпілих ряд тотожних дій, відповідальність за які передбачено однією статтею КК, не маючи єдиного умислу, і тому такі дії потрібно розглядати як повторність злочинів. У такому випадку складання сум заподіяної кожному потерпілому шкоди виключається.

Відповідно до ст. 32 КК кваліфікація повторності залежить від того, якими злочинами вона утворена. Якщо злочини є тотожними, всі вони охоплюються однією й тією самою статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за повторне вчинення цього злочину[198]. Таким чином, міськрайонний суд правильно кваліфікував дії Ч. за ч. 3 ст. 190 КК як шахрайство, вчинене повторно та у великих розмірах. Тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2004 р. змінила — перекваліфікувала дії Ч. з ч. 4 на ч. 3 ст. 190 КК[199].

Іноді як додаткові ознаки продовжуваного злочину науковці називають єдиний спосіб посягання, єдиний предмет, однакову обстановку, одне джерело тощо[200]. Наприклад, С.В Познишев зазначав, що «велике значення для визначення продовжуваного злочину має предмет посягання. Можна навіть сказати визначальне значення. Таке значення, якого він не має при вчиненні інших простих злочинів»[201].

На нашу думку, вказаний автор дещо переоцінив значення предмета злочину для даних випадків. По-перше тому, що не всі продовжувані злочини є предметними (наприклад, продовжуване зґвалтування, або спричинення тяжкого тілесного ушкодження шляхом систематичних мордувань), а по-друге, навіть у предметних продовжуваних злочинах єдність предмета сама по собі не спроможна визначити єдність злочину, хоча може певним чином вплинути на визначення єдності наміру чи підтвердити наявність спільної (єдиної мети). Єдність предмета посягання, як й інші вказані ознаки, в тій чи іншій мірі, підкреслюють дієвість основних ознак, доповнюють їх, однак лише в сукупності з останніми свідчать про наявність продовжуваного злочину.

В.М. Кудрявцев пропонує при характеристиці продовжуваного злочину вказувати якості його суб’єкта. «Йдеться в даному випадку про особу, що вчинила всі розглядувані дії до притягнення до кримінальної відповідальності хоча б за одну з них, і таким чином, не отримала ще державної оцінки своєї злочинної поведінки», — пише науковець[202].

Вважаємо, що ознаки суб’єкта нічого не додають до поняття продовжуваного злочину, тим більше, що пропозиція В.М. Кудрявцева більше стосується об'єктивних ознак цього діяння, при вчиненні якого кожна тотожна дія (бездіяльність) є лише певним етапом у його здійсненні, а припинення (присічення) одного з таких етапів означає, що припинено (присічено) в цілому весь продовжуваний злочин.

Таким чином, продовжуваний злочин — це вид простого (чи ускладненого) одиничного злочину, який складається з двох або більше юридично тотожних, не співпадаючих у часі діянь (дій чи бездіяльності), що посягають на один об'єкт, спричиняють єдиний злочинний наслідок (в злочинах із матеріальним складом) та об'єднані єдиним умислам і спільною метою.

Початком вчинення продовжуваного злочину є виконання першого із декількох юридично тотожних діянь, а закінченням — момент вчинення останньої із запланованих злочинних дій, тобто досягнення тієї спільної, єдиної мети, якої прагнув досягти суб'єкт даного злочину[203]. Із цього моменту починають спливати (відраховуватися) строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК) за продовжуваний злочин і стає можливим застосування щодо неї акту амністії (ст. 86 КК)[204].

4.3. Відмежування продовжуваного злочину від суміжних понять та окремі питання його кваліфікації

Продовжуваний злочин слід відмежовувати від суміжних з ним понять.

Передусім, важливим є питання про відмежування продовжуваних злочинів від триваючих злочинів. Ці поняття змішують не тільки в судовій практиці (приклади наводилися вище), а й в юридичній літературі. Зокрема, на думку В.М Кудрявцева, триваючі злочини характеризуються в цілому тими самими рисами, що і продовжувані злочини[205]. Його підтримує Т.А. Калінина, вказуючи, що визначення триваючого злочину не містить ознак, які б дозволили швидко і безпомилково провести розмежування між ним і продовжуваними злочинами, які також характеризуються тривалістю при вчиненні дії чи бездіяльності[206].

Ми не погоджуємося із наведеними судженнями, адже незважаючи на певну схожість, названі злочини істотно відрізняються один від одного за характером вчинюваних дій. Триваючий злочин — це «безперервний злочин», де особа вчинює одну дію (бездіяльність), а продовжуваний злочин, навпаки, «перерваний злочин». Тут мають місце два (або більше) тотожних діянь, відокремлених одне від одного проміжком часу. Також між цими злочинами існують відмінності і за суб’єктивними ознаками. У триваючому злочині умисел реалізується одночасно із вчиненням дії (бездіяльності). А в продовжуваному злочині вчинені діяння об'єднані єдиним злочинним наміром, який реалізується поетапно протягом певного часу.

Щодо окремих видів продовжуваних злочинів також є різні думки Наприклад, П.К. Кривошеєв вважає, що регулярне отримання будь-яких виплат (пенсій, надбавок, тощо) на підставі один раз наданого підробленого документа є не продовжуваним, а триваючим злочином[207].

Ця думка викликає заперечення. У випадку, про який пише автор, існує розрив у часі між діяннями Кожне отримання виплати можна вважати окремою злочинною дією, що містить ознаки шахрайства, однак вони об'єднані єдиним неконкретизованим чи конкретизованим умислом суб’єкта.

При розгляді питання про відмежування продовжуваного злочину від суміжних понять не можна залишити поза увагою позицію Т.І. Созанського, який вважає, що «найскладнішим питанням є розмежування реальної сукупності і продовжуваного злочину». Автор зазначає, що «при розмежуванні продовжуваного злочину і реальної сукупності злочинів необхідно встановити, чи був у винного єдиний умисел на завдання шкоди певного розміру, в іншому випадку діяння утворюють реальну сукупність»[208].

На нашу думку, тут взагалі немає проблеми, адже вказані поняття розмежовує сам закон. У них немає «точок зіткнення». Як випливає із положень ст. ст. 32 та 33 КК сукупність злочинів утворюється із різнорідних та однорідних злочинів, а продовжуваний злочин складають лише тотожні діяння. Лише у окремих випадках сукупність можуть утворювати тотожні злочини, вчинення яких є якісною ознакою іншого виду множинності-повторності. Це, наприклад, закінчений злочин і кримінально-каране готування чи замах на такий самий (тотожний злочин), а так само співучасть в такому злочині[209]. Слід також зазначити, що у деяких випадках сукупність можуть утворювати декілька закінчених тотожних злочинів, які передбачені не тільки однією статтею Особливої частини КК, а, навіть, однією частиною цієї статті. Мається на увазі ситуація, передбачена в ч. 4 ст. 70 КК, коли після постановленні вироку за один зі злочинів, виявляється, що особа до постановлення цього вироку вчинила ще один чи декілька злочинів, за які не засуджувалася. Не виключається, що саме у цих випадках усі вчинені особою злочини, можуть бути передбачені однією і тією ж самою частиною однієї статті КК. Однак у всіх наведених прикладах буде існувати так звана «повторність-сукупність», а аж ніяк не одиничний продовжуваний злочин[210].

У той же час існують певні труднощі при відмежуванні продовжуваного злочину від повторності злочинів. Зокрема, повторність тотожних злочинів, яка не пов'язана із засудженням винного за раніше вчинений ним злочин, зовні дуже схожа із одиничним продовжуваним злочином. Схожість продовжуваного злочину із повторністю тотожних злочинів обумовлюється двома ознаками: а) продовжуваний злочин також, як і повторність, складається із низки тотожних (однакових за юридичним складом діянь) і б) між цими діяннями існує певний проміжок часу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» автора Зінченко І.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Продовжуваний злочин“ на сторінці 4. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи