Розділ ІІ. Злочини проти порядку підлеглості та військової гідності

Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

§ 1. Загальна характеристика злочинів проти порядку підлеглості та військової гідності

Суспільна небезпечність цієї групи злочинів полягає у заподіянні істотної шкоди суспільним відносинам, що забезпечують належну злагодженість та впорядкованість у військових частинах, боєготовність та боєздатність військових формувань на підставі врегульованого нормативними актами порядку підлеглості та військової честі. Безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених ст. 402 (непокора), ст. 403 (невиконання наказу), ст. 404 (опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків), ст. 405 (погроза або насильство щодо начальника) та ст. 406 (порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями) КК України, є порядок підлеглості та військової гідності.

Специфіка цього об’єкта визначається особливостями завдань, вирішення яких покладено на Збройні Сили України. Їх ефективне розв’язання потребує встановлення і забезпечення спеціального порядку відносин між військовослужбовцями, зміст якого перш за все виявляється у вигляді неухильного додержання принципу єдиноначальності та спеціальних обов’язкових правил підлеглості. Тому життя та діяльність Збройних Сил України побудовано на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил відносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків[8].

За стан дисципліни у військовому об’єднанні, з’єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає начальник (командир). Інтереси захисту Вітчизни зобов’язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її дотримання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Проте діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а належним виконанням обов’язків з додержанням вимог законів і військових статутів, повним використанням дисциплінарної влади для становлення і підтримання порядку, запобігання порушенням військової дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів щодо її відновлення, несе встановлену законом відповідальність. Кожний військовослужбовець зобов’язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку і дисципліни, тобто командир має право видавати накази і розпорядження, а підлеглий зобов’язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов’язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примушування, аж до арешту винного і притягнення його до кримінальної відповідальності. Випадки невиконання підлеглими наказів командирів (начальників), що були видані в інтересах служби, опір або примушування командирів до порушення службових обов’язків, фізичне або психічне насильство над ними є нетерпимими в лавах збройних сил, оскільки заподіюють безпосередню шкоду інтересам забезпечення постійної бойової готовності збройних сил, військової дисципліни, що вимагає рішучої боротьби з такими злочинами.

Серйозну небезпечність для військового правопорядку становить і порушення статутних правил взаємовідносин військовослужбовців за відсутності відносин підлеглості, що перешкоджає виконанню потерпілими службових обов’язків, порушує нормальну життєдіяльність збройних сил.

Злочини проти порядку підлеглості та військової гідності у більшості випадків супроводжуються застосуванням різних видів насильства, оскільки посягають не тільки на військовий правопорядок, а й на життя, здоров’я, честь та гідність військовослужбовців. Тому боротьба з цими злочинами поряд з охороною встановленого порядку несення військової служби має на меті захист прав і свобод військовослужбовця як людини і громадянина.

§ 2. Непокора

Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу —

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок підлеглості та військової гідності, честі, порушення якого спричиняє неорганізованість та безлад у військових частинах, негативно позначається на їх боєготовності та боєздатності. Суспільна небезпечність цього злочину визначається тим, що він порушує закріплений у військових статутах порядок керування військами, який встановлюється з метою забезпечення їх постійної бойової готовності, перешкоджає нормальному виконанню військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань, чим спричиняє шкоду інтересам служби.

Виконання покладених на Збройні Сили завдань неможливе без забезпечення належної військової дисципліни. Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених правил відносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного. Життя і діяльність Збройних Сил України побудовані на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників. Сутність єдиноначальності полягає у зосередженні у командира всіх функцій управління ввіреним йому підрозділом. Він повністю відповідає за бойову підготовку, військову дисципліну, стан озброєння, бойової техніки, транспорту, матеріально-побутове і медичне забезпечення військової частини. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України, що полягає у наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих[9].

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 р., дає визначення поняттям «начальники» та «підлеглі», «старші та молодші за військовим званням». За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальником визнається особа, якій постійно чи тимчасово підлеглі інші військовослужбовці. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником[10]. У ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України міститься визначення начальників залежно від їх військових звань. Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням (статті 31 і 32 цього Статуту) не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням. Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.

Начальник має право одноособово приймати рішення, віддавати накази та розпорядження, зобов’язаний перевіряти їх виконання[11], а підлеглий зобов’язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк. Наказом є обов’язкова до виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим певних дій за службою. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату. Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, тобто безпосереднім начальником. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)» автора Карпенко М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ІІ. Злочини проти порядку підлеглості та військової гідності“ на сторінці 1. Приємного читання.