Розділ VIII. Військові злочини у сфері службової діяльності

§ 1. Загальна характеристика військових злочинів у сфері службової діяльності

Військові злочини у сфері службової діяльності передбачені статтями 423–426 КК. Вони є спеціальним видом щодо відповідних загальнокримінальних службових злочинів, тому при їх аналізі слід виходити з тих положень, що розкривають загальні об’єктивні та суб’єктивні ознаки службових злочинів, відображених у відповідних статтях розділу XVII Особливої частини КК. Крім того, при з’ясуванні змісту поняття військової службової особи слід керуватися приписами щодо загальнокримінального визначення службової особи, які містяться у ч. 3 ст. 18 чинного КК України.

Безпосереднім об’єктом військових злочинів у сфері службової діяльності є суспільні відносини, що полягають у забезпеченні встановленого порядку здійснення військовими командирами (начальниками) своїх функцій.

Злочинам даної групи притаманний спеціальний суб’єкт, а саме військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування. Зазначені особи наділені правом здійснювати по службі дії, що мають юридичне значення.

Усі військові начальники є службовими особами. При цьому військовослужбовець може бути начальником як у зв’язку із займаною ним посадою, так і за військовим званням. Приблизний перелік військових службових осіб наведено у розділах 1, 3, 7, 9-12 Статуту внутрішньої служби України від 24 березня 1999 р.; розділах 1–3 Дисциплінарного статуту України від 24 березня 1999 р.; розділах 1, 2, 4, 5, 7, 9 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. та низці інших нормативно-правових актів[61].

Військовими начальниками можуть бути також військовослужбовці (військовозобов’язані) рядового складу, якщо вони призначені на відповідну посаду (наприклад, командира відділення) або виконують певні завдання і мають при цьому у своєму підпорядкуванні інших військовослужбовців, яким можуть висувати обов’язкові до виконання вимоги. При цьому не має значення, постійно чи тимчасово вказані особи виконують відповідні функції (обіймають певні посади), за письмовим чи усним розпорядженням їх призначено виконувати обов’язки начальника.

Виконання спеціальних доручень службового характеру, не пов’язаних зі здійсненням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, не дає підстав вважати такого військовослужбовця військовою службовою особою (наприклад листоноша, кур’єр тощо).

До військових службових осіб слід також відносити військовослужбовців, які наділені правами начальника під час несення спеціальної служби (наприклад, вартової служби). Ці особи можуть бути суб’єктами службових злочинів, якщо вчинення ними протиправних дій (бездіяльності) порушує їх загальний службовий обов’язок, пов’язаний із виконанням завдань відповідної спеціальної служби.

Не можуть бути суб’єктами військових службових злочинів військовополонені.

Слід мати на увазі, що у разі вчинення відповідного військового злочину у сфері службової діяльності у співучасті виконавцем такого злочину може бути виключно службова особа, а співучасником — як інші службові особи, так і військовослужбовці, які не є службовими особами, а також цивільні особи. Однак, якщо фактичні обставини свідчать про те, що умисел підлеглого не було спрямовано на сприяння начальнику вчинити службовий злочин, то, незважаючи на те, що підлеглий і діяв спільно з начальником, вчинене ним не може кваліфікуватись як пособництво у військовому службовому злочині. У той же час, коли начальник вчиняє разом з підлеглим який-небудь неслужбовий злочин, то цього ще недостатньо, аби розглядати його дії як зловживання владою (якщо не буде встановлено, що своє службове становище військова службова особа використовувала для організації злочину та залучення у його вчинення підлеглого).

§ 2. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

Стаття 423. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

1. Незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду, —

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

П р и м і т к а 1. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.