Розділ ІІ. Злочини проти порядку підлеглості та військової гідності

Із суб’єктивної сторони цей злочин вчиняється тільки з прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує начальнику вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень, нанесенням побоїв або знищенням чи пошкодженням його майна, і бажає, аби ця погроза була сприйнята начальником.

Метою погрози є залякування начальника з метою вплинути на його правомірну службову діяльність, змінити її характер або припинити.

Мотивом погрози є невдоволення правомірною службовою діяльністю начальника або його конкретними діями по службі. У багатьох випадках насильство щодо начальника пов’язане з помстою за його справедливу вимогливість.

Насильство щодо начальника з мотивів ревнощів, заздрощів, особистої неприязні та з інших причин, не пов’язаних зі службовою діяльністю начальника і порушенням військового правопорядку, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 405 КК.

Правильно було кваліфіковано дії сержанта О., який у відповідь на вимогу йти до казарми спати вдарив чергового по частині капітана С. в обличчя та тим самим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження[20].

Суб’єктом злочину є військовослужбовець, підлеглий по службі чи військовому званню особі, якій погрожує.

Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 3 ст. 405, складають дії, встановлені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо їх вчинено групою осіб, або в умовах воєнного стану, або в бойовій обстановці.

Для наявності групи осіб як кваліфікуючої ознаки необов’язково, щоб між винними була попередня домовленість. Спільність умислу і сумісність дій можуть виникнути під час вчинення злочину.

Застосування зброї передбачає безпосередній вплив на осіб, стосовно яких вчиняються злочинні дії. Зброя у цих випадках використовується як засіб психічного чи фізичного насильства. Про поняття зброї див. ст. 404 КК.

Про поняття воєнного стану та бойової обстановки див. ст. 401 КК.

§ 6. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

1. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, —

карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумління над військовослужбовцем, —

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Суспільна небезпечність злочину полягає у порушенні військового правопорядку, статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, рівними за службовим станом та військовим званням, за відсутності між ними відносин підлеглості, а також між старшими і молодшими, які не перебувають у відносинах підлеглості, що суттєво перешкоджає виконанню потерпілими службових обов’язків, порушує нормальну життєдіяльність збройних сил, послаблює військову дисципліну. Порушення статутних правил взаємовідносин призводить до послаблення боєспроможності військових частин, може викликати зрив бойового завдання, чергування тощо. Крім того, ці дії заподіюють шкоду життю, здоров’ю та особистій (фізичній і психічній) недоторканності військовослужбовців. Безпосереднім об’єктом злочину є закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин військовослужбовців, які не перебувають у відносинах підлеглості. Додатковим об’єктом є життя, здоров’я та особиста недоторканність військовослужбовців, їх честь та гідність[21].

За ст. 406 КК не може кваліфікуватися застосування одним військовослужбовцем до іншого насильства, обумовленого виключно особистими взаємовідносинами, які не пов’язані з військовою службою, а також такі, що не супроводжувались порушенням військового порядку. Такі правопорушення повинні розглядатись як злочини проти особи.