Розділ IV. Злочини проти порядку збереження та користування військовим майном

§ 1. Загальна характеристика злочинів проти порядку збереження та користування військовим майном

Основою боєздатності Збройних Сил України є перш за все забезпеченість сучасною зброєю, бойовими припасами та предметами військової техніки. Відсутність належної матеріальної забезпеченості військ призводить до неможливості виконання ними своїх повсякденних завдань. Усе майно Збройних Сил України має своє цільове призначення, залежно від якого розподіляється на такі види: хімічне, речове, продовольче, санітарно-технічне майно, озброєння, боєприпаси, бойова техніка та ін.

Слід розуміти, що деяке військове майно за своїми якостями нічим не відрізняється від іншого державного або приватного майна. І тільки знаходження його на балансі військової частини або в користуванні у військовослужбовця дає можливість зробити висновок про те, що перед нами предмет військового, а не загальнокримінального злочину. Злочини, передбачені в статтях 410–413 КК, стосуються тільки військового майна.

Нормативною базою, яка регулює правовий режим військового майна, є: закони України від 21 вересня 1999 р. «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», від 3 березня 1998 р. «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», від 21 вересня 1999 р. «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», від 21 вересня 2000 р. «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії»; постанова Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі»; постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1919 «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил», від 4 серпня 2000 р. № 1225 «Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах», від 22 липня 1998 р. «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час»; Указ Президента України від 12 грудня 2007 р. № 1209/2007 «Про додаткові заходи щодо підвищення боєздатності Збройних Сил України» тощо.

Безпосереднім об’єктом цих злочинів є право власності на військове майно, а також установлений порядок зберігання військового майна, який зобов’язує кожного військовослужбовця дбайливо берегти зброю, техніку, бойові припаси та інше військове майно, правильно користуватися ними, обслуговувати їх і експлуатувати, охороняти від псування, втрати, знищення та пошкодження. Додатковим факультативним об’єктом у різних злочинах можуть бути життя і здоров’я, воля, честь і гідність людини, громадська безпека.

Предметом цих злочинів є різноманітне військове майно. Військове майно взагалі — це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо. Військове майно закріплюється за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших військових формувань на праві оперативного управління, а також може потрапити в їх власність або розпорядження в результаті ведення ними господарської діяльності: виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, ведення підсобних господарств, отримання в оренду певних видів рухомого та нерухомого майна.

Під зброєю в цих статтях КК треба розуміти штатні предмети, спеціально призначені для ураження живої або іншої цілі, які стоять на балансі тієї чи іншої військової частини. На озброєнні військових частин знаходяться два види зброї: вогнепальна та холодна. Зброя може бути закріплена особисто за військовослужбовцем або за військовим підрозділом, якщо це зброя колективного користування (наприклад, гармата).

Бойові припаси — це патрони до зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, бойові частини ракет, а також інші вироби та знаряддя, споряджені вибуховою речовиною та призначені для ведення стрільби або руйнування різноманітних об’єктів.

Піротехнічні, імітаційні, навчальні, холості та інші подібні засоби, що не містять вибухових речовин, не належать до бойових припасів.

Вибухові речовини[30] — це тверді, рідкі або у вигляді газу речовини та суміші, призначені для проведення вибухів і здатні до хімічної реакції без доступу кисню з виділенням газів з такою інтенсивністю, температурою та тиском, які здатні виконувати роботу метання та руйнування. До вибухових речовин належать, зокрема, тротил, гексоген, порох, динаміт, пропан-киснева суміш тощо. До вибухових речовин у розумінні ст. 410 КК також належать так звані знаряддя вибуху, що містять вибухові речовини. Це вогнепровідні та детонуючі шнури, капсюлі, детонатори та ін. Поряд з цим не можуть розглядатись як вибухові речовини знаряддя вибуху, що не містять речовин, здатних до самостійного вибуху, динамо-машини, елементи живлення тощо.

Основною характерною ознакою цих предметів є їх призначення — ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»). Тому ці предмети мають бути придатними для використання за своїм цільовим призначенням.

До інших бойових речовин можна віднести бойові отруйні речовини — сполуки, що використовуються для спорядження хімічних та біологічних боєприпасів (фосген, хлорпікрин, іприт, зарін, зоман та ін.), а також частину так званих виробів спецхімії (піротехнічні суміші, сумішні ракетні палива та вироби на їх основі).

Засоби пересування включають всі види військового транспорту, що перебуває в особистому чи колективному службовому користуванні.

Поняття «військова та спеціальна техніка» частково охоплює поняття «зброя», «бойові припаси» і «засоби пересування», а останнє є юридичним синонімом поняття «транспортні засоби» і означає механічні пристрої, обладнані двигуном і призначені для перевезення людей або вантажу, у тому числі такі, на яких встановлено спеціальне обладнання або механізми для виконання спеціальних функцій (будівельних, ремонтних, медичних тощо), а також причепи та напівпричепи до них. У військових формуваннях до них належать призначені для використання при безпосередньому виконанні бойових і спеціальних завдань, зокрема: а) транспортні машини: легкові та вантажні автомашини, автобуси, мотоцикли; б) спеціальні машини: автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, санітарні машини, пересувні ремонтні майстерні; в) бойові машини: танки, броньовики, самохідні установки, машини з пересувними командними пунктами; г) відомчий залізничний рухомий склад; ґ) відомчий повітряний транспорт: гелікоптери, літаки, планери, аеростати; д) підводні човни, авіаносці, крейсери, міноносці, катери та інші військові кораблі, машини-амфібії, плавучі бази, буксири, баржі тощо.

Предметами технічного постачання вважаються різноманітні прилади, інструменти і пристрої, які знаходяться на оснащенні та використовуються у військах.

Під іншим військовим майном слід розуміти будь-яке військове майно, що вручається військовослужбовцю для використання за цільовим призначенням і підлягає поверненню. Крім зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, до іншого військового майна можна віднести апаратуру керування вогнем, засоби зв’язку, спеціальну техніку інженерних військ і військ радіаційно-хімічного і біологічного захисту, спеціальне електронне, броньоване, захисне обладнання, спеціальні та індивідуальні засоби захисту від зброї масового знищення, токсичні речовини, паливно-мастильні матеріали та інше тилове майно, навчальну зброю тощо.

§ 2. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства —