Розділ І. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

4) адміністративні обов'язки;

5) господарські обов'язки.

При цьому виконання кожного з останніх чотирьох видів обов'язків окремо недостатньо для визнання особи службовою, такою вона може визнаватись при їх поєднанні: одночасно або організаційні і розпорядчі, або адміністративні і господарські.

Класифікацію службових осіб можна здійснювати, і в теорії кримінального права вона фактично здійснюється, за різними критеріями:

1) за характером (видами) виконуваних функцій чи обов'язків, тобто за функціональними правами і обов'язками;

2) за правовими підставами виконання функцій чи обов'язків;

3) за характером взаємовідносин особи із підприємством, установою, організацією, тобто фактично за правовими підставами виникнення в особи повноважень службової особи;

4) за правовим статусом особи — правовими підставами виникнення у неї чи наділення Ті повноваженнями (правами і обов'язками) представника влади, організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов'язками (функціями).

Законодавча дефініція поняття «службова особа» у п. 1 Примітки до ст. 364 КК побудована на двох критеріях: 1) зазначається характер (види) вчинюваних певною особою діянь, її компетенція (повноваження) — а) здійснення (виконання) функцій представника влади; б) виконання організаційно-розпорядчих обов'язків; в) виконання адміністративно-господарських обов’язків; 2) визначаються правові підстави виникнення в особи права чи обов'язку або наділення її ними на вчинення таких діянь — а) обіймання постійно чи тимчасово певної посади в органах влади або на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності; б) наділення особи (покладення на особу) зазначеними обов'язками спеціальним повноваженням.

П.С. Матишевський як в період дії КК 1960 р., так і за КК 2001 р. виділяє такі три категорії службових осіб: 1) особи, що постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади; 2) особи, які займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи в організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків; 3) особи, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки за спеціальним повноваженням.

О.Ф. Бантишев та В.І. Рибачук називають чотири види службових осіб: 1) представник влади; 2) особи, що виконують організаційно-розпорядчі обов'язки; 3) особи, що виконують адміністративно-господарські обов'язки; 4) особи, що виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції (обов'язки) за спеціальним повноваженням (за дорученням)[300]. Хоча вони і не називають критерії такого поділу, очевидно, що ними є критерій функціональних прав і обов'язків та критерій правових підстав їх виконання.

Н.О. Гуторова також виділяє чотири види службових осіб:

1) представники влади; 2) особи, які займають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків; 3) особи, які займають посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків; 4) особи, які виконують організаційно-розпорядчі обов'язки чи адміністративно-господарські обов'язки за спеціальним повноваженням[301].

Дещо непослідовною є позиція щодо видів службових осіб В.І. Тютюгіна, який у 2001 р. писав, що до кола службових закон відносить осіб, які: 1) здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків[302], а у 2004 р. В.І. Тютюгін уточнив свою позицію, виділивши чотири види службових осіб: особи, які постійно або тимчасово: 1) здійснюють функції представників влади; 2) обіймають на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків; 3) обіймають посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків; 4) виконують зазначені обов'язки за спеціальним повноваженням»[303].

Суперечливою і не досить чіткою є позиція А.В. Савченка, В.В. Кузнецова та О.Ф. Штанька, які, з одного боку, навівши текст п. 1 Примітки до ст. 364 КК, роблять висновок, що Закон до службових «відносить осіб, які: 1) здійснюють функції представників влади чи 2) обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або 3) посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків»[304], тобто обумовлюють визнання тих чи інших осіб службовими наявністю обіймання ними певних посад. При цьому вони уточнюють, що «для визнання особи службовою не має значення, чи обіймає вона відповідну посаду за призначенням або внаслідок виборів, отримує за виконання службових обов'язків винагороду чи виконує їх на громадських засадах»[305]. Разом з тим вони пишуть, що виконання функцій службової особи особі може бути доручено.

Виходячи із функціональних прав і обов'язків, які на них покладаються і ними виконуються, тобто із змісту компетенції (повноважень) та характеру вчинюваних дій, службових осіб можна поділити на такі категорії (види):

1) особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади;

2) особи, які виконують організаційно-розпорядчі обов'язки у зв'язку з постійним чи тимчасовим обійманням посади на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, чи виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням;

3) особи, які виконують адміністративно-господарські обов’язки у зв'язку з постійним чи тимчасовим обійманням посади на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності чи виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням[306].

За другим критерієм можна також виділити три категорії службових осіб: