Розділ «ПЕРЕДМОВА»

Боротьба з корупційними діяннями є проблемою будь-якого суспільства. Особлива увага цій проблемі приділяється Радою Європи та Організацією Об'єднаних Націй, що вимагає від України імплементації рекомендацій підписаних і ратифікованих нею конвенцій з цих питань, а також рекомендацій ратифікованої Верховною Радою України Законом від 4 лютого 2004 р. Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 15 листопада 2000 р. у внутрішнє національне законодавство. Верховною Радою України 18 жовтня 2006 р. ратифіковані Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції, підписана від імені України 11 грудня 2003 р. в м. Меріда (Мексиканські Сполучені Штати) (ОВУ. — 2006. — № 44. — Ст.2938), Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, підписану від імені України 27 січня 1999 р. в м. Страсбурзі (ОВУ. — 2006. — № 44. — Ст.2939), та Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, підписаний від імені України 15 травня 2003 р. в м. Страсбурзі (ОВУ. — 2006. — № 44. — Ст.2940).

Разом з тим Верховна Рада України відправила на доопрацювання до Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією внесені Президентом України і зареєстровані у Верховній Раді 11 вересня 2006 р. три проекти Законів, необхідність прийняття яких обумовлюється ратифікацією зазначених Конвенцій та Додаткового протоколу: 1) Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень (№ 2114); 2) Про засади запобігання та протидії корупції (№ 2113); 3) Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення (№ 2112). При цьому Верховна Рада обумовила у прийнятих нею законах „Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції"’ та „Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією", що вони набирають чинності з дня набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення у зв'язку з ратифікацією Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, проект якого направлений на доопрацювання.

Подібне рішення Верховної Ради України вельми „оригінальне" — прийняті закони можуть набрати чинності лише з дня набрання чинності законом, який ще не прийнятий і не відомо, як скоро він буде прийнятий та чи буде він прийнятий взагалі. На розширеному засіданні Кабінету Міністрів України 22 листопада 2006 р. Голова Верховної Ради України О. Мороз, щоправда, заявив, що Верховна Рада розглядатиме антикорупційні законопроекти у першочерговому порядку (Див.: Антикорупційні законопроекти розглядатимуться першочергово // Урядовий кур'єр. — 2006. — 25 листопада).

У проекті Закону № 2112 враховані майже всі рекомендації Конвенції ООН проти корупції 2003р. щодо криміналізації корупційних правопорушень, якою, зокрема, рекомендується передбачити відповідальність за: підкуп національних державних посадових осіб (ст. 15); підкуп іноземних державних посадових осіб і посадових осіб міжурядових організацій (ст. 16); зловживання впливом (ст. 18); зловживання службовим становищем (ст. 19); незаконне збагачення (ст. 20); підкуп у приватному секторі (ст. 21).

Зверну увагу на те, що рекомендації ратифікованих Верховною Радою України Конвенцій є або імперативними, тобто такими, які підлягають безумовному виконанню, або рекомендаційними: у ст. 15 Конвенції ООН вжите формулювання „Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання кримінально-караними наступних діянь, якщо вони вчинені умисно…", у статтях 16 та 17 — формулювання „кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами умисно вчинених…", а у ст. 18 — формулювання „Кожна Держава розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно…", та у ст. ст. 19, 20, 21 — формулювання „Кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином…"

Одним із важливих положень проекту Закону № 2112 є доповнення КК новим розділом VII — А „Злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права", статтями 2351 — 2355 якого пропонується передбачити відповідальність осіб, які виконують управлінські функції в юридичних особах приватного права за такі злочини у сфері службової діяльності в юридичних особах приватного права: 1) зловживання повноваженнями — використання особою, яка виконує управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми, своїх повноважень усупереч законним інтересам цієї юридичної особи і з метою отримання благ (переваг, пільг, послуг) для себе чи інших осіб або завдання шкоди іншим особам, якщо внаслідок цього діяння було завдано істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави (ст. 2351); 2) перевищення повноважень — умисне вчинення особою, яка виконує управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми, службовцем такої юридичної особи дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави (ст. 2352); 3) комерційний підкуп — незаконну передачу особі, яка виконує управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми грошей, цінних паперів, іншого майна, а так само незаконне надання їй переваг, пільг чи послуг матеріального або нематеріального характеру за вчинення дій чи бездіяльності в інтересах того, хто їх передає чи надає, або в інтересах третіх осіб з використанням наданих їй прав або повноважень (ч. 1 ст. 2354), та 4) незаконне отримання особою, яка виконує управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми грошей, цінних паперів, іншого майна, переваг, пільг або послуг матеріального чи нематеріального характеру за вчинення дій або бездіяльності в інтересах того, хто їх передає, або в інтересах третіх осіб з використанням наданих їй прав або повноважень (ч. 3 ст. 2354). Крім того, пропонується передбачити відповідальність за: 1) використання владних повноважень особою, яка не є державним службовцем, але виконує надані законом владні повноваження (приватний аудитор, нотаріус, експерт, оцінювач, адвокат, арбітражний керуючий, незалежний посередник чи член трудового арбітражу при розгляді колективних трудових спорів чи будь-яка інша особа, яка виконує надані їй законом владні повноваження) всупереч завданням своєї діяльності з метою отримання благ (пільг, переваг, послуг) для себе чи інших осіб або заподіяння шкоди іншим фізичним чи юридичним особам якщо це діяння заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави (ст. 2353); 2) підкуп особи, яка не має статуту державного службовця, але виконує надані їй законом владні повноваження — незаконну передачу таким особам грошей, цінних паперів, іншого майна, а так само незаконне надання такій особі переваг, пільг або послуг матеріального чи нематеріального характеру за вчинення дій або бездіяльність в інтересах особи, що їх передає чи надає, або в інтересах третіх осіб з використанням наданих їй прав або повноважень (ч. 1 ст. 2355) та за 3) незаконне отримання зазначеними особами грошей, цінних паперів, іншого майна, переваг, пільг або послуг матеріального чи нематеріального характеру за вчинення дій або бездіяльність в інтересах особи, що їх передає або надає, з використанням наданих їй прав або повноважень (ч. 3 ст. 2355).

Автори проекту Закону „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення" водночас в окремих випадках „пішли далі" рекомендацій названої Конвенції. Зокрема, ст. 21 Конвенції „Підкуп у приватному секторі" рекомендується кожній Державі-учасниці розглянути можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами умисно вчинених в ході економічної, фінансової або комерційної діяльності наступних діянь: 1 (обіцянка, пропозиція або надання особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка керує організацією приватного сектору або працює, на будь-якій посаді, у такій організації, для такій особи чи іншої особи, щоб ця особа вчинила, порушуючи свої обов'язки, будь-яку дію чи утрималась від вчинення дій; 2) вимагання або прийняття, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якою особою, яка керує роботою організації приватного сектору або працює, на будь-якій посаді, у такій організації, для такої особи чи іншої особи, щоб ця особа вчинила, порушуючи свої обов'язки, будь-яку дію чи утрималась від вчинення дій. Суб'єктами ж злочинів у ст. ст. 2353 та 2355 пропонується визнати будь-яку особу, яка виконує надані їй законом владні повноваження, в тому числі приватних аудиторів, нотаріусів, експертів, оцінювачів, адвокатів та ін. Ст. 18 Конвенції ООН Державам-учасницям рекомендується розглянути можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно: 1) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи; 2) вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої не правомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної пере ваги. Крім того, у ст. 18 Конвенції йдеться про вплив лише щодо прийняття рішення адміністрацією або державним органом держави, а ст. 3691 пропонується передбачити відповідальність за вплив на прийняття рішення — надання будь-яких неправомірних благ (переваг, пільг, послуг) будь-якій особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі блага вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Коло суб'єктів злочинів, передбачених ст. ст. 366 та 367 КК, пропонується розширити, віднісши до них осіб, які виконують управлінські функції в юридичній особі приватного права, та осіб, які виконують надані їм законом владні повноваження.

Особами, які виконують управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми у статтях розділу VIІ-A та ст. ст. 366, 367 КК пропонується визнати осіб, які постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки, у тому числі в юридичній особі приватного права іноземної держави.

Проектом Закону № 2112 пропонується дати у Загальній частині КК загальне визначення поняття службової особи — доповнити ст. 18 КК двома частинами такого змісту: „3. Службовою особою, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, є особа, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємстві, в установі чи організації, незалежно від форми власності посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконує такі обов'язки за спеціальним повноваженням. 4. Службовою особою також визнається особа, яка виконує обов'язки, зазначені в частині третій статті у будь-якій іншій державі чи міжнародній організації". Водночас пропонується уточнити поняття службової особи у п. 1 примітки до ст. 364 КК: „1. Службовими особами у статтях 364, 365, 368, 369 цього розділу є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово обіймають в юридичних особах, у статутному фонді яких державна частка становить 50 або більше відсотків, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням".

Проектом Закону № 2112 пропонується передбачити відповідальність службових осіб за незаконне збагачення — отримання у власність службовою особою або оформлення нею у власність її близьких родичів грошових коштів або майна у значних розмірах, законність походження яких не підтверджена в установленому порядку (ст. 3681), а також за торгівлю впливом — надання будь-яких неправомірних благ (переваг, пільг, послуг) особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі блага вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (ч. 1 ст. 3691), та отримання будь-яких неправомірних благ (переваг, пільг, послуг) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а так само пропозицію здійснити вплив за надання таких благ (ч. 2 ст. 3691).

У ст. 369 КК пропонується передбачити відповідальність за пропозицію хабара (ч. 1 ст. 369), а також за давання хабара, диференціювавши відповідальність за давання хабара залежно від того, якій службовій особі він дасться (будь-якій службовій особі, особі, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище). Крім того, пропонується як кваліфікуючі ознаки передбачити давання хабара повторно, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою осіб чи її учасником.

Більшість положень цього проекту Закону обґрунтовано дістали негативну оцінку як у висновку на нього Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, так і у висновку Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, оскільки більшість пропонованих проектом Закону норм сформульована із порушенням правил законодавчої техніки, безсистемно, має місце їх суперечливість як з чинними нормами КК, так і між собою, а також між окремими нормами пропонованих проектів законів, вживання різної термінології для позначення предмета корупційних правопорушень тощо.

В цілому можна констатувати, що автори проекту Закону № 2112 пропонують радикально змінити підходи до кримінальної відповідальності осіб, які виконують певні професійні, посадові та службові функції (обов'язки), пов'язані з наділенням їх або владними повноваженнями, або покладенням на них організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, чи з можливістю вчинення певних дій, які тягнуть за собою правові (юридично значимі) наслідки. Відповідальність пропонується диференціювати фактично залежно від важливості, авторитету займаної особою посади, характеру вчинюваних діянь та їх правових наслідків: пропонується виділити за ознакою спеціального суб'єкта 4 групи (види) „посадових" осіб, виходячи із запропонованих проектом Закону визначень їх поняття:

1) службові особи — суб'єкти злочинів, передбачених статтями 364, 365, 368 КК. По суті, це категорія „державних" службових осіб;

2) службові особи взагалі — особи, які можуть бути суб'єктами будь-яких злочинів, де такий суб'єкт називається, за винятком злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 368 КК;

3) особи, які виконують управлінські функції в юридичній особі приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. ст. 2351, 2352, 2354, 366, 367 КК);

4) особи, які виконують надані їм законом владні повноваження — приватний аудитор, приватний нотаріус, експерт, адвокат, арбітражний керуючий, незалежний посередник чи арбітр при розгляді колективних трудових спорів та ін. (ст. ст. 2352, 2355, 366, 367 КК). Крім того, у ст. 3691 йдеться про вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави — особи, визначені як такі у пп. 1 та 2 ст. 2 Закону України „Про засади запобігання та протидії корупції". По суті, цю категорію осіб можна назвати „публічними" посадовими особами.

Зверну увагу на окремі положення цього проекту Закону.