Розділ 4. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі законів про амністію

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” ....звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію...

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснює виключно суд у порядку встановленому статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК, під час попереднього та судового розгляду справи, апеляційного, касаційного і виключного провадження відповідно до статей 248, 282, 376, 400-1 та п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК[70].

Слід відверто признати, що в діючому кримінально-процесуальному законодавстві України відсутній порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі актів амністії, а також те, що Закони України “Про амністію”, в тому числі і Закон України “Про застосування амністії в Україні”, Кримінальний та Кримінально-процесуальний Кодекси по цьому питанню існують ізольовано один від одного, хоча, як відзначав В.О. Навроцький, кримінально-процесуальний закон повинен виходити з кримінального, і, навпаки, кримінальний закон має враховувати процесуальний порядок його застосування[71]. При цьому останній підкреслює, що “яскравим прикладом того, коли необхідність взаємної “ув’язки” галузей законодавства кримінально-правового циклу ігнорується, є окремі випадки звільнення від кримінальної відповідальності[72].

Аналіз ст. ст. 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК, які регулюють порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності, свідчить про те, що тільки ст. 6 КПК регулює деякі питання застосування амністії до осіб. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння. Крім того, якщо обставини, зазначені в п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, виявляться в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання (ч. 2 ст. 6 КПК). Якщо обвинувачений заперечує проти закриття справи на підставі закону про амністію то, згідно із ч. 4 ст. 6 КПК закриття справи не допускається. В цьому разі проводження у справі продовжується в звичайному порядку.

Між тим, зміст ст. 6 КПК відносно застосуванню амністії до осіб, ставить більше запитань, чим дає відповідей про порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію.

Із змісту ч. ч. 2-3 ст. 6 КПК виникають наступні питання:

1) На якій стадії кримінального процесу виникає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, а на якій стадії вже неможливо звільнити особу від кримінальної відповідальності?

2) Чому неможливо звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити кримінальну справу, коли обставини, зазначені в п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, будуть виявлені в стадії судового розгляду і чому можливо, наприклад, закрити кримінальну справу по цим підставам при попередньому розгляду справи?

3) Чому закриття справи на підставах, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, не допускається, якщо тільки обвинувачений проти цього заперечує? А якщо проти цього заперечує підсудний, чи можливо тоді закрити кримінальну справу на цих підставах?

4) Яким чином порядок закриття кримінальної справи із звільненням особи від кримінальної відповідальності відрізняється від порядку звільнення особи від покарання на цих підставах з постановлянням обвинувального вироку?

Тому не випадково, не дивлячись на прийняття постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” кількість судових помилок помітно не зменшилась при застосуванні судами Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., а перший заступник голови Верховного Суду України в черговий раз направив рекомендаційний лист в місцеві суди “Щодо порядку застосування Закону України від 19 квітня 2007 р. “Про амністію”[73].

На жаль, ми повинні констатувати той факт, що в нині діючому КПК Україні відсутній реальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, оскільки в статтях 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК розглядається порядок звільнення від кримінальної відповідальності зовсім на інших підставах, а в статтях 248, 282, 376, 400-1 та п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК розглядаються загальні питання закриття справ на різних стадіях кримінального процесу. Крім того, звертаємо увагу на те, що на стадії попереднього розгляду справи (248 КПК), на стадії розгляду справи за апеляцією (ст. 376 КПК), на стадії касаційного провадження (ст. 400-1 КПК) та стадії перегляду судових рішень в порядку виключного провадження (п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК) закриття справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК передбачено, а на стадії судового розгляду, згідно із ст. 282 КПК, закриття справ на цій підставі, не передбачено.

Тому ми повністю згодні з С.М. Школою в тій частині, що давно було доцільно включити до кримінально-процесуального кодексу України ст. 7-4 КПК, в якій би відзначався порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію[74].

Таким чином, ми можемо стверджувати про те, що нині діючий КК та КПК України не регулюють в повному обсязі, як підстави та передумови звільнення осіб від кримінальної відповідальності, так і порядок звільнення цих осіб від кримінальної відповідальності на підставі Законів України про амністію.

Зважаючи на вищевказане, ми вважаємо, що проблема звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію має системний характер і полягає в тому, що:

1) Підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію та підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності в інших випадках, передбаченими статтями 45, 46, 47, 48, 49, 97 ч. 1, 106, 111 ч. 2, 114 ч.2, 175 ч. 3, 212 ч. 4, 255 ч. 2, 258 ч. 5, 260 ч. 6, 263 ч. 3, 289 ч. 4, 307 ч. 4, 309 ч. 4, 311 ч. 4, 369 ч. 3 та 401 ч. 4 КК принципово відрізняються один від одного. Так, якщо в останніх випадках підставами такого звільнення можуть бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо....), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності) (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”)[75], то основною підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі Закону України про амністію – є постановляння індивідуального акту амністії.

Якщо передумовами звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію є як приналежність злочину до певної категорії злочинів, так і особи – до певної групи осіб, то умовою звільнення від кримінальної відповідальності в останніх випадках може бути вчинення тільки злочину певної категорії. Наприклад, вчинення вперше злочину невеликої тяжкості та необережних злочинів середньої тяжкості (ст. ст. 45, 46 КК), вчинення вперше злочину невеликої тяжкості та середньої тяжкості (ст. ст. 47, 48 КК);

2) Якщо порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності в останніх випадках детально регламентовано в КК (ст. ст. 45, 46, 47, 48, 49) та в КПК (ст. ст. 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК), то порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, більш детально регламентований не в КК чи в КПК, а в індивідуально прийнятому акті про амністію. У зв’язку з цим ми не можемо повністю погодитися з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” в тій частині, в якій вказано, що згідно з ч. 2 ст. 44 КК вирішення питання про закриття кримінальної справи у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (в тому числі і на підставі закону про амністію – В.Б.) покладено виключно на суди, які повинні діяти в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством[76]. Крім того, в ч. 2 ст. 44 КК вказано про те, що порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом. На наш погляд це означає, що порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію встановлюється не тільки КПК, а і Законами України “Про амністію”.