Розділ 4. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі законів про амністію

В підтвердження цієї точки зору зробимо посилку тільки на ту частину статті 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., де вказано, що звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили. В нині діючому КПК відсутній порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності в цьому випадку;

3) Якщо підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, відомі і постійно діють у часі, то підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності згідно закону про амністію постійно змінюються і діють тільки після набрання чинності цим законом. Так, після 1 вересня 2001 р. (коли набрав чинності новий КК України) і по теперішній час було прийнято чотири вищевказаних Закони України про амністію в яких підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності різняться між собою;

4) В обох вищевказаних випадках рішення про звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише при наявності згоди особи на закриття справи з відповідної підстави (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”)[77]. Однак, різниця між цими випадками полягає в тому, що якщо особа, в першому випадку не дала згоду на застосування до неї амністії, вона ні при яких умовах не може бути звільнена від кримінальної відповідальності. При цьому, якщо особа дала згоду на застосування щодо неї амністії, після того як вирок набрав законної сили, вона може бути звільнена тільки від покарання. Між тим, в інших випадках, коли звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язковою (наприклад, ст. ст. 45, 46 КК), особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності і після того як вирок набрав законної сили, шляхом закриття кримінальної справи;

5) Якщо ініціатива звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства належить тільки прокурору або слідчому, то ініціатива застосування закону про амністію, коли кримінальні справи стосовно обвинувачених перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства належить не тільки прокурору або слідчому, а також обвинуваченому, його захиснику чи законному представнику (п. “а” ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р.);

6) Якщо звільненню від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. підлягають тільки особи, які зазначені в ст. 1 цього Закону, то звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1, таких обмежень відносно осіб, не містить.

З нашої точки зору, основою, якою регламентується порядок звільнення від кримінальної відповідальності осіб на підставі закону про амністію, є ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, в якій вказано, що амністія, є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Загальна регламентація порядку звільнення від кримінальної відповідальності на підставі конкретних законів про амністію вказана в ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р. та Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р. Згідно з вимогами цієї статті, звільненню від кримінальної відповідальності в порядку і умовах, визначених цими Законами, підлягають особи, які підпадають під дію цих Законів, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами, або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цими Законами.

Однако більш ретельна регламентація порядку звільнення від кримінальної відповідальності вперше була вказана в п. «б» ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. в якому відзначено, що застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні суддів і до набрання чинності цим Законом не розглянуті, а також осіб, кримінальні справи про злочини яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили, – за ініціативою суду або заявою самої особи, її захисника чи законного представника.

Аналіз ст. 6 цих Законів, п. «б» ст. 8 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. дозволяє зробити висновок про те, що звільнення осіб від кримінальної відповідальності може здійснюватися судом на трьох стадіях:

- кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання чи досудового слідства;

- кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті судами;

- кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, розглянуті судами, але вироки яких не набрали законної сили;

Розглянемо детально порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності на кожній стадії.

4.1 Порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності, коли кримінальні справи перебувають у провадженні органів дізнання або досудового слідства

Як ми раніше відзначали, що нині діючий КПК не регламентує порядок звільнення судом осіб від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, коли кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання або досудового слідства.

Виникає перше питання, на якій стадії процесу можливо ініціювати питання про застосування амністії до осіб, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання або досудового слідства?

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України від 27.10.1997 р. притягнення до кримінальної відповідальності починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину[78].

Таким чином, право на звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію виникає з моменту винесення постанови про притягнення цієї особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК). Цей висновок підтверджує і ч. 1 ст. 9 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р., де вказано, що застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього. Зміст ч. 1 ст. 9 цього Закону свідчить про те, що цей акт амністії не можна застосувати стосовно підозрюваних, а також відносно осіб, проти яких лише порушена кримінальна справа.

Між тим, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння. Верховний Суд України неодноразово скасовував вироки судів щодо осіб, звільнених від покарання на підставі акта про амністію, оскільки згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння[79].

Виникає нове запитання, чи можливе застосування акту амністії до осіб на стадії порушення кримінальної справи?