Розділ 5. Порядок звільнення від покарання на підставі закону про амністію

Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

За наявності визначення у КК підстав, винна у вчиненні злочину особа може бути звільнена від покарання чи від його відбування.

Положення щодо звільнення особи від покарання та його відбування викладені у розділі ХІІ Загальної частини КК (ст. ст. 74-87). Так, в ст. ст. 74, 78, ч. 1, 79 ч. 4, 84 ч. 1, 3, 85, 88 та 89 ч. 4 КК мова йде про звільнення від покарання, а в ст. ст. 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89 ч. 1 п.1 та 90 ч. 3 КК мова йде вже про звільнення особи від відбування покарання.

У статтях 74 ч. 1, 85, 86 КК визначається можливість звільнення особи від покарання на підставі закону про амністію.

В чому різниця між звільненням особи від покарання і звільненням її від відбування покарання?

Ю.В. Баулін відзначає, що відповідно до чинного КК, можна визначити три види індивідуалізації кримінальної відповідальності. Перший вид – це обмеження особи, винної в учиненні злочину, у праві на “добре ім’я”, тобто обмеження її гідності. Наприклад, в цих випадках суд виносить обвинувальний вирок, в якому зазначає дану особу винною у вчиненні певного злочину, але не призначає їй покарання за умов, передбачених в ч. 4-5 ст. 74 КК. Другий вид – це винесення обвинувального вироку з призначенням особі певного виду і міри покарання, від відбування якого вона звільняється (умовно чи безумовно). Наприклад, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) є умовним звільненням від відбування призначеного покарання, а звільнення військовослужбовців, засуджених до службового обмеження, арешту або тримання їх в дисциплінарному батальйоні, в разі їх визнання непридатними до військової служби за станом здоров’я, від покарання є безумовним звільненням від відбування призначеного покарання[139]. Таким чином, можна зробити висновок, що звільнення від покарання – це відмова держави у випадках, передбачених законом, від реальної кримінальної відповідальності, тобто від призначення особі, винній у вчиненні злочину, покарання або від його відбування чи подальшого відбування[140].

На думку С.М. Школа важливе значення для розмежування понять “звільнення від покарання” та “звільнення від відбування покарання” має врахування стадій кримінальної відповідальності[141]. Аналіз правових норм свідчить про те, що зміст словосполучення “звільнення від покарання” ширше за змістом від слів “звільнення від відбування покарання”, а останній – від словосполучення “звільнення від подальшого відбування покарання”. Тому під звільненням від покарання слід розуміти: а) звільнення від відбування покарання – в разі застосування видів звільнення від покарання як на стадії судового розгляду, так і після набрання обвинувальним вироком чинності; б) звільнення від подальшого відбування покарання – в разі застосування видів звільнення від покарання під час його відбування засудженим, тобто в процесі виконання вироку. Таким чином, щоб з’ясувати, в якому аспекті слід розуміти термінологічний зворот “звільнення від покарання”, що вживає законодавець в актах про амністію, необхідно встановити стадію кримінального процесу, на якій знаходиться певна категорія осіб, винних у вчиненні злочинів, під час набрання законної сили актом амністії[142].

На нашу думку, ці точки зору мають недоліки при їх застосуванні практичними робітниками. В першому випадку, не зрозуміло по яким критеріям “звільнення від покарання” відрізняється від “звільнення від відбування покарання”. Крім того, важко погодитися з автором в тому що, “суд не призначає особі покарання за умов, передбачених в ч. 4 чи ч. 5 ст. 74 КК”, якщо в цих частинах “КК говорить про можливість звільнення від покарання (а не про постановлення вироку без призначення покарання) особи, яка вчинила злочини, передбачені цією статтею[143].

В другому випадку, застосування стадій кримінального процесу як головного критерію тлумачення кримінально-правового терміну “звільнення від покарання” в різних аспектах, викликає сумніви. По перше, як “звільнення від покарання”, так і “звільнення від відбування покарання” можуть бути як на стадії судового розгляду, так і після набрання обвинувальним вироком законної сили.

Наприклад, на стадії судового розгляду особа може бути звільнена як від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК (ст. 74 ч. 5 КК), так і від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 ч. 1 КК). Після набрання обвинувальним вироком законної сили, особа може бути звільнена як від покарання (ст. 78 ч. 1 КК), так і від відбування покарання (ст. 81 ч. 1 КК). По друге, якщо підстави та умови застосування амністії до різних осіб є однаковими, то ускладнення процесуальних обставин, наприклад, постановлення вироку відносно одного з них, до набрання чинності акту амністії, а відносно другої особи, після цього, не може принципово змінити правові наслідки застосування амністії щодо цих осіб.

Наприклад, 23.12.2006 р. два військовослужбовці вчинили порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності підлеглості, що виявилося в завданні побоїв (ст. 406 ч. 1 КК – злочин середньої тяжкості). Обидва були засуджені місцевим судом до 1 року тримання у дисциплінарному батальйоні, однак перший – 10.05.2007 року, а другий 15.06.2007 р. Враховуючи, що Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., набрав чинності 9.06.2007 р., а дії п. “а” ст. 4 цього Закону поширюється на них, перший військовослужбовець, який вже відбував реально покарання, з точки зору С.М. Школа підлягає звільненню від подальшого відбування покарання, а другий – звільненню від відбування покарання. Виникають питання. В чому ж полягає принципова різниця між звільненням особи від відбування покарання та звільненням її від подальшого відбування покарання, якщо і в першому і другому випадку вони можуть бути “після набрання обвинувальним вироком чинності”? В яких же випадках особа може бути на підставі закону про амністію звільнена не від відбування покарання чи подальшого відбування покарання, а просто від покарання?

На жаль, чітких відповідей на те, коли особа підлягає звільненню від покарання, а коли від відбування покарання чи від подальшого відбування покарання, немає ні в новому КК, ні в нині діючому КПК, ні в Законі України “Про застосування амністії в Україні”, ні в Законах України “Про амністію” які були прийнятті після набрання чинності новим КК. Більш того, по цим питанням є протиріччя як в самому Кримінальному кодексі України, так і між КК з другими нормативними актами.

При аналізі цих законів, в зв’язку з вищевказаним, виникає ще більше запитань.

По перше, чому згідно з ч. 1 ст. 74 КК (яка має назву “звільнення від покарання та його відбування”) засуджений в випадках передбачених цим Кодексом може бути звільнений як від покарання так і від подальшого його відбування, а на підставі закону України про амністію – тільки від покарання? Може тому що нема правових підстав для звільнення осіб від відбування покарання згідно акту про амністію? Чому в назві статті мова йде у тому числі і про звільнення від відбування покарання, а в диспозиції цієї статті, ні одного слова про це, може тому, що звільнення від відбування покарання та звільнення від подальшого його відбування, це одне і теж?

По друге, чому згідно з ч. 1 ст. 74 КК засудженому, на підставі закону України про амністію, не може бути проведена заміна покарання більш м’яким, а згідно ст. 85 КК засудженому на підставі закону України про амністію може бути замінено покарання більш м’яким покаранням? Може тому, що згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про застосування амністії в Україні” – “закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим”.

По третє, в чому полягає різниця між повним або частковим звільненням особи від покарання згідно ст. 1 Закону України “Про застосування амністії в Україні” та повним чи частковим звільненням цих осіб від відбування покарання (ст. 2 цього Закону) або звільнених осіб від відбування (подальшого відбування) покарання (ст. 8 цього Закону)? Як це співвідноситься з тим, що у всіх актах про амністію прийнятих під час незалежності України, мова йде тільки про звільнення від покарання?

З.А. Тростюк відзначала, що “кримінально-правовий термін має бути однозначним. Одному кримінально-правовому поняттю повинен присвоюватися один кримінально-правовий термін і, навпаки, різні поняття та категорії повинні позначатися відмінними кримінально-правовими термінами”[144]. Якщо у Законі України “Про застосування амністії в Україні” мова йде про різні кримінально-правові поняття звільнення особи “від покарання”, ”від відбування покарання”, “від подальшого відбування покарання”, то в чому між ними різниця? Якщо мова йде про одне і те кримінально-правове поняття, то чому різні кримінально-правові терміни? Якщо законодавець визнав за необхідне ввести кримінально-правові терміни звільнення особи ”від відбування покарання” чи “від подальшого відбування покарання” в цьому Законі, то чому законодавець не використовував їх в наступних Законах про амністію?

В четверте, заголовки статей 84 та 106 КК не відповідають змісту цих статей, оскільки зміст цих статей є ширшим від їх назв. Так, з назви ст. 84 КК “Звільнення від покарання за хворобою” можна зробити висновок, що в ній мова йде про звільнення від покарання, але в ч. 2 цієї статі вказано, що особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. З назви ст. 106 КК “Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності” можна зробити висновок про те, що зокрема, неповнолітні можуть бути звільненні тільки від відбування покарання. Але аналіз змісту ч. 1 цієї статті в якій записано, що звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею, викликає сумнів, оскільки в ч. 5 ст. 74 КК вказано, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Отже з змісту ст. 106 КК виходить, що неповнолітні особи можуть бути звільненні тільки від відбування покарання, в той час як повнолітні особи в цих випадках можуть бути звільненні від покарання, що на наш погляд ставить їх необґрунтовано в більш вигідне становище в порівнянні з неповнолітніми.

В зв’язку з цим, ми згодні з С.І. Зельдовим, який відзначав, що до останнього часу змішують два самостійних по своїй суті поняття: “звільнення від покарання” та “звільнення від відбування покарання”. Перше ширше другого. Звільнення від покарання не означає звільнення від кримінальної відповідальності (хоча є випадки змішування і цих різнорідних понять), а є одною із форм реалізації цієї відповідальності. Звільнення ж від відбування покарання – це часткове або повне (під умовою) звільнення засудженого від певних позбавлень або обмежень прав, які є змістом призначеного покарання (однак, без заміни його другим видом), з збереженням судимості. Однак, як в проекті Основ кримінального законодавства, робочих проектах союзних республік, так і в доктринальному проекті Основ кримінально-виконавчого законодавства змішування цих дефініцій до кінця не усунуте[145].