Розділ 4. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі законів про амністію

1) місцевими та апеляційними судами, які постановили вироки як суди першої інстанції – щодо осіб, вироки відносно яких не набрали законної сили і не були оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив раніше чим був постановлений вирок:

а) особа згоду на застосування щодо нього амністії не давала і не дає;

б) особа згоду на застосування амністії давала, але суд безпідставно відмовив в цьому;

в) особа згоду на застосування щодо нього амністії не давала, але після постановляння вироку дала таку згоду.

2) місцевими та апеляційними судами, які постановили вироки як суди першої інстанції – щодо осіб, вироки відносно яких не набрали законної сили і не були оскаржені в апеляційному чи касаційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив пізніше чим був постановлений вирок:

а) особа згоду на застосування щодо нього амністії не дає;

б) особа згоду на застосування щодо нього амністії дає.

3) апеляційними судами при розгляді справ в апеляційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив раніше чим був постановлений вирок:

а) особа згоду місцевому суду на застосування щодо нього амністії не давала і не дає в апеляційному суді;

б) особа згоду місцевому суду на застосування щодо нього амністії не давала але дає згоду в апеляційному суді;

в) особа згоду на застосування амністії давала, але місцевий суд безпідставно відмовив в цьому.

4) апеляційними судами при розгляді справ у апеляційному порядку, при цьому день набрання чинності законом про амністію наступив пізніше чим був постановлений вирок:

а) особа згоду на застосування щодо нього амністії не дає;

б) особа згоду на застосування щодо нього амністії дає.

Розглянемо детально кожен з вищевказаних варіантів застосування або не застосування амністії до цих осіб. Почнемо аналіз від більш простих варіантів до більш складних.

Варіанти 1а, 2а, 3а, 4а. Це самі прості варіанти. Якщо підсудний або засуджений не дає згоду на застосування щодо нього амністії, місцевий або апеляційний суд питання застосування амністії до останніх просто не розглядають, оскільки відсутня така обов’язкова умова звільнення від кримінальної відповідальності, як наявність на це згоди особи. Розгляд судами в цих випадках питання застосування амністії щодо цих осіб, на нашу думку є помилковим.

Приклад перший: Вироком районного суду від 21.05.2007 р. З. був засуджений за ч. 1 ст. 190 КК до штрафу у розмірі 850 грн. Вироком апеляційного суду вирок районного суду у частині кваліфікації дій З. та призначеного покарання скасований. З. визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі п. «б» ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. З. звільнено від відбування покарання. Верховний Суд України, скасовуючи вирок апеляційного суду, відзначив, що відповідно до положень ст. 9 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання. Усупереч цим вимогам закону, апеляційний суд, без з’ясування у засудженого З. питання про застосування до нього амністії та без отримання на це згоди, на підставі п. «б» ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. звільнив його від відбування покарання[122].

Приклад другий: Вироком місцевого суду від 23.06.2007 р. П. був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК на 7 років позбавлення волі. В апеляції захисник просив апеляційний суд перекваліфікувати дії П. з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 КК, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитом (ст. 75 КК). Апеляційний суд в ухвалі від 15.08.2007 р. перекваліфікував дії П. з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 КК і застосував щодо П. Закон України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р.[123].

Із матеріалів останньої справи вбачається, що П. згоди на застосування щодо нього амністії не давав, як під час розгляду кримінальної справи в місцевому суді, так і під час розгляду апеляції захисника в апеляційному суді, тому на нашу думку, апеляційний суд на порушення вимог ст. 9 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. застосував до П. амністію.

Варіанти 1б, 3в. Якщо підсудний давав згоду на застосування щодо нього акту амністії, але суд безпідставно відмовив в її застосуванні, то в цих випадках вирок суду повинен бути безумовно скасований, особа звільнена від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію, а кримінальна справа закрита.