Розділ «Тема №5. Методи державного управління»

Залежно від юридичних властивостей адміністративні методи можуть мати загальнообов'язковий та індивідуальний характер.

Загальні нормативні приписи розраховані на невизначену кількість об'єктів управління, які зобов'язані діяти в суворій відповідності до вимог, що містяться в цих розпорядчих актах. До адміністративних методів цього виду належить, наприклад, розробка МВС правил, настанов, інструкцій, різного виду стандартів (зразків) службових документів, встановлення адміністративно-процесуального порядку здійснення управлінських дій (операцій). Індивідуальні адміністративні приписи виявляються у прямих обов'язкових розпорядженнях, вказівках, що адресуються конкретним виконавцям.

За способом впливу на поведінку об'єктів управління адміністративні методи диференціюються на: зобов'язуючі, уповноважуючі, заохочувальні, забороняючи здійснення тих чи інших дій.

Відповідно до форм реалізації названі методи можуть бути поділені на: категоричні (імперативні), доручувальні, рекомендаційні та диспозитивні.

Категоричні методи характеризуються однозначністю приписів, в яких конкретно визначається поведінка об'єкта управління. Виконавцю не надається можливість вибору: він зобов'язаний точно виконати те, що йому вказано суб'єктом управління. Водночас інколи виший орган може розширити повноваження нижчої ланки, суворо визначаючи межі її дії та надаючи їй право на свій розсуд застосувати встановлені норми (наприклад, внаслідок наданих дискреційних повноважень юрисдикційна інстанція може асимільовувати правові приписи відповідно до конкретної ситуації , її особливостей, внаслідок чого позиції правової норми, що підлягають застосуванню, упускаються через їх недоцільність, а натомість застосуванню підлягає інша позиція).

Доручувальні методи практикуються, переважно, в сфері взаємовідносин вищих органів з нижчими. Суб'єкт управління може доручити нижчій ланці виконання таких функцій, які не належать до компетенції останньої. На відміну від категоричних, доручувальні методи, приписуючи певні дії, не встановлюють порядку їх здійснення, вирішення того чи іншого питання може бути передане на розгляд виконавця.

Адміністративні методи рекомендаційного характеру реалізуються у такій формі, як поради об'єкту управління щодо доцільності тих чи інших його дій. При цьому об'єкту надається можливість самостійного вибору шляхів та способів виконання рекомендацій з урахуванням умов функціонування та фактичних обставин.

Диспозитивні адміністративні методи використовуються для надання керованим права за взаємним узгодженням самим визначати свої повноваження та обов'язки, пов'язані із здійсненням припису суб'єкта управління. Наприклад, на основі диспозитивного припису вищого органу внутрішніх справ нижчі підрозділи домовляються про спільні дії.

2.3. Організаційні методи

Під організаційними розуміються методи впливу на структурну побудову системи з метою надання їй властивостей налагодженого механізму, здатного функціонувати найбільш раціонально.

Організаційна структура системи органів внутрішніх справ - це, передусім, склад відповідних підрозділів (служб), їх взаємозв'язки по "вертикалі" та "горизонталі". її удосконалення передбачає забезпечення: відповідності організаційної структури основним функціям, які реалізуються системою, а також економічності апарату, його раціональної побудови. Організаційні методи є засобом досягнення такої мети. У процесі реалізації кожен із них перетворюється на певний напрямок організаційної діяльності.

Можна назвати два основних напрямки організаційного впливу на структуру апарату управління: якісний, тобто пов'язаний зі зміною змісту діяльності підрозділів, організацій; кількісний, тобто спрямований на визначення кількість та штатної належності організацій та їх структурних ланок. Організаційна структура того чи іншого апарату управління залежить від ряду чинників, але, насамперед, - від виконуваних функцій.

Доведення структури системи до відповідності функціям, що реалізуються, - одне з центральних питань управління. Удосконалення структури розпочинається зі з'ясування призначення діяльності системи загалом та визначення специфічних функцій її ланок, способів зв'язку та взаємодії між ними. Зв'язок та залежність структури апарату від змісту його діяльності виявляються у тому, що зміна функцій обумовлює перебудову структури.

Однак, як і будь-яка форма, структура консервативна в тому розумінні, що не перебудовується одразу зі змінами змісту діяльності Тому в управлінні органами внутрішніх справ важливу роль відіграє постійне спостереження за тими чи іншими трансформаціями, щоб своєчасно внести структурні корективи. Отже, вплив на організаційну структуру є необхідним процесом, оскільки лише при її відповідності реальним умовам можна найбільш раціонально використовувати сили та засоби.

Важливим напрямком вдосконалення оргструктури є розробка функціональних обов'язків різних категорій співробітників та пов'язане з цим визначення прав та відповідальності певних посадових осіб. Задля досягнення максимально-ефективного способу функціонування акцентації слід піддати також і проблему накладення повноважень працівників конкретної інстанції, у зв'язку з якою різко підвищується ймовірність виникнення казусів деструктивного характеру, правових колізій, невпорядкованості діяльності загалом.

Раціональна побудова організаційної структури органів внутрішніх справ вимагає науково обгрунтованих нормативів штатної чисельності апаратів та служб, оптимізованих норм керованості, доцільного співвідношення різних категорій співробітників. Оптимізація штатів апарату управління може здійснюватись шляхом об'єктивно обгрунтованого визначення мінімально необхідної чисельності особового складу, здатного забезпечити в повному обсязі якісне виконання покладених на нього функцій. Розрахунки штатної чисельності повинні здійснюватись на основі досвіду передових підрозділів та співробітників, враховувати прогресивні напрямки вдосконалення їх роботи - завдяки впровадженню ефективних технічних засобів та науковій організації праці.

Таким чином, удосконалення структури, розробка обґрунтованих норм штатної чисельності та керованості, рівномірний та пропорційний розподіл сил та засобів, постійний організаційний вплив на систему управління органів внутрішніх справ, що здійснюється з урахуванням змін оперативної обстановки, досягнень науки та техніки - це виключно доцільний перелік заходів, вжиття яких є безумовною детермінантою продуктивності діяльності закладу, на якому вони були запроваджені.

2.4. Економічні методи

Головна сфера застосування економічних методів - управління виробництвом, де вони виступають як способи реалізації вимог економічних законів. Основою змісту методів, що розглядаються, є економічний розрахунок, який здійснюється в двох формах: прямого централізованого розрахунку та господарського розрахунку. Прямий економічний розрахунок базується на централізованому розподілі та перерозподілі матеріальних, трудових та фінансових ресурсів з метою досягнення ефективності суспільного виробництва. Господарський розрахунок ґрунтується на товарних відносинах, з урахуванням нового соціального змісту та використання вартісних показників.

Економічні методи застосовуються, насамперед, в управлінській діяльності підрозділів державної служби охорони, які забезпечують збереження власності на об'єктах народного господарства. Економічна ефективність діяльності цієї служби може визначатися через відношення загальної вартості матеріальних збитків від злочинних посягань, які були попереджені, до суми затрат на збереження матеріальних цінностей. Аналогічні підходи можна застосовувати при економічній оцінці діяльності підрозділів пожежної охорони.