Розділ «Тема №18. Сутність управління у сфері економіки»

* посилення управління державним сектором економіки;

* зовнішньоекономічна політика і залучення іноземних інвестицій;

* подолання платіжної кризи;

* політика доходів та регулювання заробітної платні;

* стимулювання малого бізнесу;

* соціальна політика (погашення заборгованості у виплаті заробітної платні, пенсійна реформа, зайнятість населення та ін.).

Зміст державного керівництва у сфері економіки полягає в:

o удосконаленні взаємодії центральних органів виконавчої влади і органів державної виконавчої влади на місцях, органів місцевого самоврядування, організацій та об'єднань роботодавців;

o чіткому закріпленні компетенції центральних і місцевих органів виконавчої влади в економічній сфері;

o поглибленні децентралізації в управлінні економікою, гарантуванні реалізації економічних прав місцевих органів виконавчої влади, підприємств і установ, невтручанні в питання, віднесені до їх компетенції та компетенції органів місцевого самоврядування;

o удосконаленні правового статусу міністерств і відомств, що здійснюють управління галузями народного господарства;

o конкретизації в нормативних актах (статутах) завдань і функцій центральних органів виконавчої влади, їх повноважень по координації і регулюванню у відповідних галузях і сферах управління;

o передавання в приватну власність на місцях підприємств, установ, організацій загальнодержавної власності або розширенні їх впливу на таких суб'єктів;

o підготовці фахівців для галузей народного господарства, недержавних структур - на договірних засадах, їх перепідготовці та перекваліфікації та ін.

Практика вже засвідчила, якщо покладатися тільки на суто ринкові механізми у розвитку соціально-економічної системи, то, як це, на перший погляд, не парадоксально, перехід до цивілізованого суспільства з ринковою економікою стане справою віддаленого майбутнього, причому без гарантій виникнення оптимальних пропорцій як у структурі самої економіки, так і в структурах управління.

Без державного регулювання помітно знижується ефективність виробництва, незатребуваною виявляється фундаментальна наука, скорочується через подорожчання інфраструктура соціальної сфери, а рух до цивілізованих форм життя здійснюється стихійно, з великими витратами і значними втратами.

Управління економічною сферою є складним процесом цілеспрямованого впливу держави на всі компоненти економічної системи з метою її вдосконалення та направлення у належне русло перебігу. Його основою є своєчасне і правильне врахування об'єктивних економічних законів, характеру суспільних відносин у конкретний історичний період, розвитку продуктивних сил, міри інтегрованості держави у світове економічне співтовариство.

Крім цього, на утримання і спрямування управлінських процесів впливають наявність кількох форм власності, особливості кооперації праці, розміщення підприємств за економічними регіонами тощо.

Сьогодні визначені такі основні напрями економічних перетворень у державі:

- поглиблення грошової і макроекономічної стабілізації на основі пріоритетності стабілізації фінансів нижчої ланки - підприємств, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності;