Розділ «Тема №8. Правові акти органів виконавчої влади»

Державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади здійснює Міністерство юстиції та Управління юстиції на місцях. Вони не тільки реєструють юридичні акти управління, але й контролюють стан дотримання законодавства про державну реєстрацію нормативних актів, вносять пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущенні порушень.

Державна реєстрація нормативних актів загалом проводиться протягом 10, а якщо такий акт має великий обсяг - 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до реєструючого органу.

У державній реєстрації буде відмовлено, якщо нормативний акт:

а) не відповідає Конституції України;

б) виданий з порушенням чинного законодавства, зокрема акт: порушує чи обмежує встановленні законом права, свободи та законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій;

в) виходить за межі компетенції органу, що його видав;

г) не відповідає вимогам законодавства про мови;

д) не узгоджений з зацікавленими органами, якщо таке узгодження, відповідно до чинного законодавства, є обов'язковим;

е) викладений з порушенням правил правопису;

ж) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт. Слід зазначити, що акти управління з питань, /по зачіпають інтереси місцевого населення, мають прийматись після обговорення їхніх проектів населенням.

Акти, видані з порушенням вимог, які до них висуваються, є дефектними. Залежно від характеру й міри дефектності акти управління поділяють на:

o акти первісно недійсні;

o акти недійсні через оспорювання;

o акти частково недійсні (заперечні).

Первісно недійсними актами є акти управління, які не породжують юридичних наслідків від самого свого виникнення. Первісно недійсними можна назвати акти, які містять вказівки на скоєння протизаконних кримінально карних дій. Ці акти є недійсними від початку їх видання, вони не спричиняють правових наслідків навіть без скасування їх особливою постановою органу влади або управління, рішенням суду. Вони не підлягають виконанню.

Акти, недійсні через оспорювання - це такі, що видаються з порушенням компетенції за предметом та обсягом правового регулювання. Ці акти мають оспорюватись в позовному порядку до суду, бути предметом прокурорського протесту, скасовуватися вищими органами управління.

Акти заперечні - це такі акти, які містять окремі незаконні положення або технічні помилки; акти, в яких відсутні реквізити; акти, видані з порушенням процедури, без належного кворуму і т.п. Вони є частково недійсними, оскільки їх доопрацювання, усунення незаконних приписів повертає їм правову усталеність. Інструментом заперечення дійсності цих актів можуть стати протести прокурора, відповідні дії вищих владних і виконавчих інстанцій.

У чинності актів управління розрізняють чотири юридичних стани:

- припинення;

o зупинення;