Розділ «Тема №8. Правові акти органів виконавчої влади»

o повнота;

o оперативність;

o вірогідність;

o актуальність інформації, що включається до акту управління. Спеціальні юридичні вимоги щодо актів управління витікають із приписів Конституції та законодавства України. Це, по-перше, підзаконність актів управління. Вона виявляє себе в тому, що юридична сила акта управління передається йому законом або нормативним актом органів виконавчої влади вищого рівня. Тому управлінський акт має точно й повністю відповідати меті, приписам, вимогам законодавчого акту, на виконання якого він виданий. Лише підзаконні акти є дійсними актами, тобто такими, що здатні виявляти свою юридичну дію.

Інший аспект підзаконності - це видання актів управління у межах компетенції державного органу. Порушення меж правового регулювання, яке визначене органу законодавчим актом, робить акти цього органу незаконними, а отже - недійсними.

Гарантією дієвості актів управління є презумпція правильності актів - вони діють доти, доки їх не скасовано (або зупинено) у порядку, передбаченому законодавством.

Організаційно-технічні вимоги полягають в дотриманні правил оформлення актів управління.

Дотримання форми актів - одна з перших умов їхньої правомірності та дієвості. Правові форми актів управління подаються у Конституції, законодавчих актах, у єдиній державній системі діловодства.

Правова форма акта управління - це спосіб зовнішнього вираження приписів органів управління. Це також спосіб викладення правового матеріалу в письмових актах.

Зовнішній вияв (форма вираження) актів управління може бути письмовий та усний. Письмова форма для актів обов'язкова, коли саме така форма зазначена у Конституції, інших законодавчих актах. Така форма обов'язкова для актів управління з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань.

2. Дія юридичних актів управління. Порядок підготовки, видання, припинення, зміни, зупинення і скасування актів управління

Мета правових актів - відповідним чином впливати на суспільні відносини у сфері державного управління, на поведінку учасників цих відносин. Це передбачає їх дію, тобто фактичне застосування до різних конкретних обставин управлінської діяльності закладених у їх змістові засобів керуючого впливу. Мається на увазі виконання односторонніх юридично-владних приписів нормативного та індивідуального характеру, без чого саме прийняття правових актів не має сенсу.

Оскільки акти управління виходять від повноважних органів виконавчої влади (посадових осіб) і в них відбуваються державні інтереси, на них поширюється презумпція їх дійсності (правильності). Вона означає, що прийнятий в належному порядку і з дотриманням усіх вимог правовий акт управління діє протягом певного строку або ж до його офіційної зміни або скасування. Такий акт обов'язковий до виконання усіма, кому він адресований.

Підготовка акта управління має пройти такі стадії:

o правова ініціатива компетентного суб'єкта щодо проведення нормотворчого провадження, спричинена об'єктивною необхідністю;

o підготовка проекту акта;

o узгодження проекту (візування);

o прийняття акта;

o реєстрація акта;

o доведення акта до виконавців.