Розділ 6. Адміністративно-процесуальне та адміністративно-процедурне право

- провадження з реалізації контрольно-наглядових повноважень;

- виконавче провадження;

- атестаційне провадження;

- провадження з приватизації державного майна;

- провадження із земельних, екологічних, фінансових, бюджетних та податкових справ;

- діловодство тощо.

Останнім часом поширення набула класифікація адміністративних проваджень залежно від ініціатора на:

а) заявні (за ініціативою приватних осіб);

б) втручальні (за ініціативою суб'єктів публічної адміністрації).

На сучасному етапі назріла необхідність, і це активно обговорюється, у вдосконаленні законодавчої бази щодо регулювання питань порядку здійснення проваджень. Зокрема, це стосується провадження за зверненнями громадян, реєстраційного та дозвільного проваджень тощо. Серед відповідних пропозицій - проект Адміністративно-процедурного кодексу України, центральною категорією якого стають адміністративні послуги, які в юридичній літературі називають публічними або управлінськими, передбачені ще Концепцією реформування адміністративного права України.

Адміністративні послуги - це діяльність уповноважених законом органів публічної адміністрації (органів виконавчої влади та місцевого самоврядування), спрямована на забезпечення передбачених законом прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, які проявили ініціативу в їх реалізації. В загальному аспекті адміністративна послуга - це адміністративна процедура, яка здійснюється за заявою (ініціативою) фізичних та юридичних осіб. При цьому не має значення, чи зобов'язані ці особи звертатися за такою послугою, як, наприклад, за отриманням паспорта, чи це лише їхнє право, як у випадку отримання певної ліцензії чи дозволу. На підставі аналізу чинного законодавства вчені-правники І. Коліушко та В. Тимощук виділяють наступні групи управлінських послуг за їх предметом:

- видача дозволів (на зайняття окремими видами підприємницької діяльності, на проведення мітингів, на розміщення реклами, акредитація вищих навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, атестація підприємств, робочих місць, сертифікація товарів, робіт та послуг тощо);

- реєстрація з веденням реєстрів (реєстрація актів цивільного стану, суб'єктів підприємницької діяльності, транспортних засобів), в тому числі легалізація об'єднань громадян;

- легалізація актів (консульська легалізація), нострифікація (визнання дипломів, виданих в інших країнах), верифікація (встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України);

- соціальні управлінські послуги (призначення субсидій, пенсій тощо).

Класифікацій адміністративних послуг може бути багато. В. Тимощук вважає, що за критерієм оплатності адміністративні послуги можна поділяти на платні й безоплатні для особи. Залежно від суб'єкта, який надає адміністративні послуги, їх можна поділити на державні адміністративні послуги і муніципальні адміністративні послуги. Важливими є, насамперед, ті класифікації, які мають практичне значення, тобто дають можливість давати рекомендації щодо покращення системи надання адміністративних послуг.

Одним із таких критеріїв класифікації можна назвати рівень встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання, зокрема: 1) адміністративні послуги з централізованим регулюванням (закони, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади України); 2) адміністративні послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади); 3) адміністративні послуги зі "змішаним" регулюванням (коли здійснюються одночасно і централізоване, і локальне регулювання).

Наступним критерієм класифікації послуг є зміст адміністративної діяльності щодо надання адміністративної послуги. Це, зокрема, реєстрація, надання дозволу (ліцензії), сертифікація, атестація, верифікація, нострифікація, легалізація, встановлення статусу тощо.

За галузями законодавства, точніше за предметом (характером) питань, за розв'язанням яких звертаються особи до адміністративних органів, адміністративні послуги також можна класифікувати. Серед них можна виділити підприємницькі (або господарські), соціальні, земельні, будівельно-комунальні, житлові та інші види адміністративних послуг. Адміністративні послуги у більшості своїй розглядаються як різновид заявної адміністративної процедури.

Одним з ключових елементів понятійного апарату теорії адміністративно-процесуального права є поняття адміністративної процедури. Як зазначає О. Кузьменко, етимологія слова "процедура" бере свій початок у латинській мові від слова "procedo" (рухаюсь), в українській та російській мовах відповідний термін з'явився шляхом запозичення його французькомовної трансформації - "procedure", яка має аналогічне значення. "Процес" (від лат. processus - рух, просування) у загальноприйнятому сенсі розуміється як: "послідовна зміна явищ, станів у розвитку будь-чого"; "сукупність послідовних дій для досягнення певного результату"; "сукупність подій, станів, змін, яка має певну цілісність і спрямованість"; "хід, розвиток певного явища, послідовна зміна станів у розвитку чого-небудь".