Розділ «ТЕМА 7. Кримінальне процесуальне право»

Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках: 1) якщо є обставини, які згідно з КПК виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника; 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог КПК тощо; 4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу (ч. 1 ст. 46 КПК).

Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою (ч. 2 ст. 46 КПК).

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається інший захисник.

Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії регулює ст. 53 КПК, яка передбачає, що під час проведення такої дії тимчасовий захисник має ті ж самі права й обов'язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження. Цей захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів, а здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов'язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії.

Захисник має й інші процесуальні права та обов'язки, наявність яких залежить від стадії кримінального провадження і конкретної ситуації, яка складається у ньому. Так, за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі обов'язкової, він право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи або клопотати про залучення експерта слідчим суддею (ст.ст. 243, 244 КПК)

7.6. Участь захисника у слідчих (розшукових) діях. Суть, методика, значення та тактика участі захисника в процесуальних діж на стадії досудового розслідування.

Слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 223 КПК).

У досудовому розслідувані з моменту надання слідчому (прокурору, слідчому судді) документів, які підтверджують повноваження захисника, він користується процесуальними правами підозрюваного, захист якого він здійснює, у тому числі, правом брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь (ч. 4 ст. 46, пп. 9,10,11 ст. 42 КПК).

Відповідно до ч. 5 ст. 46 КПК, захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного.

Слідчий (прокурор) вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (ч. 3 ст. 223 КПК). Ця вимога закону цілком стосується захисника, який зажди має відігравати важливу роль під час провадження слідчих (розшукових) дій, до яких його залучають, оскільки з одного боку він надає під час проведення таких дій правову допомогу підзахисному, а з іншого - забезпечує додержання вимог закону щодо порядку проведення слідчої дії та підвищує ефективність її результатів, оскільки його активність, кваліфікація юриста і досвід здатні впливати і на поведінку слідчого, який проводить слідчу дію, а конструктивні зауваження, клопотання, пропозиції-на методику і тактику проведення слідчої ДІЇ, а відтак - і на її результати.

Захисник повинен звертати увагу на додержання вимог закону щодо підстав, умов і порядку проведення слідчої (розшукової) дії, зокрема, кола її учасників і додержання вимог, яким вони повинні відповідати за віком, статтю, кваліфікацією; до фіксації перебігу і результатів слідчої технічними засобами тощо. Основною його метою на початковому етапі будь-якої слідчої дії роз'яснити підзахисному сутність і значення проведення цієї дії, визначення позиції захисту під час її проведення, забезпечення участі в ній осіб, які не мають упередженого негативного ставлення до підозрюваного, а якщо такі є, і усунути чи замінити їх на інших не можливо в силу специфіки слідчої дії та їх правового становища (потерпілий, свідок, інший підозрюваний), - звести до мінімуму їх негативне ставлення через налагодження з ними відкритого і дозволеного особистого психологічного контакту, так само як і зі слідчим та їх адвокатами-представниками чи захисниками, якщо такі також приймають участь у слідчій дії. Важливо уникати конфліктних ситуацій, оскільки вони завжди ускладнюють проведення слідчої дії і не сприяють досягненню нею об'єктивних результатів. Формальним керівником слідчої дії завжди є слідчий (прокурор), який ЇЇ проводить і якого закон наділяє відповідними повноваженнями як самостійного владного суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності (ст.ст. 40,36 КПК). Проте, неформальне лідерство існує у будь-якій колективній, спільній праці, якою є діяльність учасників кожної слідчої дії. Воно в основному залежить від загального соціального (життєвого) і професійного досвіду, від знань і вмінь особи. Має значення і комунікабельність особи та інші її особисті риси. Цим і має користуватися адвокат, з тим щоб без претензій на лідерство, а навпаки підкреслюючи провідну роль слідчого, все ж таки перейняти ініціативу у визначенні питань, які потрібно з'ясувати під час проведення слідчої дії, у послідовності їх з'ясування, виборі засобів і прийомів, які будуть для цього використані. Головне, щоб це максимально сприяло захисту підозрюваного.

Коло слідчих дій визначено у гл. 20 КПК, до них віднесено:

- допит особи, одночасний допит двох і більше осіб (ст.ст. 224-227,232);

- пред'явлення для впізнання особи, предметів, трупа (ст.ст. 228-231);

- огляд місця пригоди, місцевості, приміщення, житла, іншого володіння особи, речей (предметів), документів (ст. 237, ч.3ст. 214);

- огляд трупа (ст. 238);

- огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією (ст. 239);

- обшук особи, житла, іншого володіння особи, приміщень (СТ.СТ. 234-236);