Розділ «ТЕМА 7. Кримінальне процесуальне право»

Важливими засобами у механізмі забезпечення реалізації права на захист є заборона на допит захисника як свідка про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням функцій захисника, а також на втручання у приватне спілкування захисника з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим (п. 1 ч. 2 ст. 65, ч. 5 ст. 258 КПК).

7.2. Змагальність сторін як основоположна засада функціонування кримінального судочинства в Україні.

Засади змагальності сторін, разом зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, закріплено в п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України і п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК.

Сторонами кримінального провадження є з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, потерпілий, його представник та законний представник; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п. 19 ч. 1 ст. З КПК).

За своїм змістом змагальність передбачає наявність на всіх стадіях процесу рівноправних сторін і розподіл їх процесуальних функцій, тобто форму побудови кримінального процесу, в якому беруть участь дві сторони з протилежними правовими інтересами - обвинувачення і захисту, функції яких відокремлені одна від одної і від функції вирішення справи (правосуддя), яку виконує суд. Одночасно суд створює й умови для реалізації наданих сторонам процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків. Змагальність заснована на ідеї, що протилежність інтересів сторін є найкращим засобом забезпечення повноти подання суду фактичних даних, а розгляд судом цих даних з участю обох сторін гарантує справедливість його рішень.

Так, відповідно до ст. 22 КПК, кримінальне провадження в Україні, здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу

Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених КПК, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків

7.3. Кримінально-процесуальні гарантії діяльності адвоката в кримінальному провадженні.

7.4. Види адвокатської діяльності в кримінальному провадженні. Випадки обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні. Відмова від захисника і його заміна. Обставини, що виключають участь захисника в провадженні. Порядок залучення захисника.

Види адвокатської діяльності у кримінальному проваджені обумовлені роллю, яку відіграє в ньому адвокат, оскільки він може бути захисником підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, виправданого (ст. 45 КПК), представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (ст.ст. 58, 63 КПК) або надавати правову допомогу іншим учасникам провадження, наприклад, свідку (п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК).

Відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності у кримінальному провадженні є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод та інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); 4) надання правової допомоги свідку; 5) представництво інтересів потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 6) представництво інтересів зазначених раніше осіб в міжнародних судових органах; 7) надання правової допомоги під час виконання, відбування та після відбування кримінальних покарань (наприклад, особі, яка відбула покарання, у питаннях про зняття судимості, що передбачено ст. 538 КПК).

Відповідно до ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів з моменту набуття особою статусу підозрюваного. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у провадженні щодо: 1) осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 2) осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 3) осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад; 4) осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту; 5) осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності; 6) реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи (ст. 52 КПК).

Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.

Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування. Така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії.