Розділ «ТЕМА 7. Кримінальне процесуальне право»

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обгрунтовані відповіді на кожне поставлене питання (ч. 1 ст. 102 КПК).

Права адвоката щодо залучення експерта до кримінального провадження визначено у ст.ст. 242,243,244 КПК. Так, ч. 1 ст. 242 КПК передбачає, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи СУДУ, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Тобто закон чітко визначає, що стороні захисту, зокрема і адвокату як захиснику чи представнику потерпілого, надається право залучати експерта для дослідження певних обставин справи.

Реалізація права адвоката щодо залучення експерта забезпечується на договірних умовах з експертною установою (експертом) або шляхом подачі клопотання слідчому, прокурору (стороні обвинувачення) про залучення експерта. У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання адвоката про залучення експерта, він має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді (ст. 243 КПК).

У клопотанні до слідчого судді зазначається: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи; 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 2) копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту (ст. 244 КПК).

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, що звернулася з клопотанням, доведе, що: 1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з'ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; 2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин.

7.10. Заходи забезпечення кримінального провадження, запобіжні заходи. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу. Порядок обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою. Строки та порядок подання апеляції на ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу.

Встановлений законом порядок кримінального провадження іноді неможливо забезпечити без застосування певних заходів примусу до окремих його учасників. Заходи забезпечення кримінального провадження якраз і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. У розділі II КПК зосереджено норми інституту заходів забезпечення кримінального провадження, до основних видів яких відносяться: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи (ст. 131 КПК).

До цих заходів належить і поміщення особи, яка досягла 11-річного віку, але не досягла віку кримінальної відповідальності у разі вчинення нею суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів (ч. 4 ст. 499 КПК).

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначені у ст. 132 КПК, вони є такими:

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК (для виклику, тимчасового вилучення майна, затримання особи).

2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

4. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

5. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

6. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Запобіжні заходи - це частина заходів забезпечення кримінального провадження, що спрямована на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Перелік запобіжних заходів, наведений у ст. 176 КПК, включає: 1) особисте зобов'язання (ст. 179 КПК); 2) особиста порука (ст. 180 КПК); 3) застава (ст. 182 КПК); 4) домашній арешт (ст. 181 КПК); 5) затримання - тимчасовий запобіжний захід (ст.ст. 188-192,207-213 КПК); 6) тримання під вартою (ст. 183 КПК).

До неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК); до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, може застосовуватися передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом або поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ст. 508 КПК).