Розділ «ТЕМА 3. Конституційне законодавство»

Конституція у ст. 129 встановлює ряд основних засад здійснення правосуддя в Україні: а) законність; б) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; в) забезпечення доведеності вини; г) змагальність сторін судового процесу та свобода в наданні ними суду доказів; ґ) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; д) забезпечення обвинуваченому права на захист; е) забезпечення можливості оскарження рішення суду тощо.

3.7. Правові засади звернення до Європейського суду з прав людини. Вимоги до складання звернення до цього суду. Рішення Європейського суду щодо розгляду цих звернень та наслідки прийнятих рішень

3.8. Право на житло. Правова допомога адвоката із захисту прав та законних інтересів громадян щодо дотримання цього права

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Житловими приміщеннями або будинками, що були побудовані або придбані у встановленому законом порядку, громадяни володіють на підставі права приватної власності. Житлові приміщення, які отримані в інший спосіб (з державного або громадського фонду), надаються на основі договору найму житлового приміщення у безстрокове користування. Умови користування житловим приміщенням визначаються Житловим кодексом України. Громадяни України, які користуються державним житлом на умовах найму, можуть приватизувати займане ними житло у порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р.

Ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Адвокатська діяльність у цій сфері може здійснюватися за такими напрямками: а) надання юридичних консультацій в сфері житлового права; б) представництво інтересів юридичних або фізичних осіб під час виникнення спорів у галузі житлового або цивільного права; в) захист інтересів юридичних або фізичних осіб у справах щодо незаконного позбавлення житла особи, незаконного обмеження прав на житло в аспекті порушення прав приватної, колективної, спільної сумісної власності на житло, питань реєстрації тощо; в) надання консультацій або представництва інтересів зацікавлених осіб щодо питань приватизації.

3.9. Оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Правові підстави для виконання адвокатом доручень із захисту порушення вказаних дій

3.10. Правовідносини, на які поширюється і на які не поширюється юрисдикція судів. Умови призначення на посаду судді. Звільнення суддів з посади

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, зокрема розгляд справ у цивільних, господарських, трудових, адміністративних, фінансових, процесуальних, виконавчих, сімейних та інших правовідносинах, якщо під час таких правовідносин виникає сумнів у дотриманні Конституції України та законів України. Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України запропоноване в Рішеннях Конституційного Суду від 07.05.2002 № 8-рп, від 09.072002 № 15-рп. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст. 124 Конституції).

Згідно зі ст. 127 Конституції України на посаду судді кваліфікаційною комісією суддів може бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який має вишу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш 3 років, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. За ч. 2 ст. 127 Конституції України з метою забезпечення об'єктивності в діяльності суддів, усунення можливості будь-якого впливу на них з боку державних органів, громадських організацій і окремих громадян передбачено вимоги щодо несуміщення посади судді з іншими оплачуваними посадами, заборони виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої, бути членом в політичної партії або профспілки, брати участь у будь-якій політичній діяльності або отримувати представницький мандат. Порушення цих вимог є правовою підставою для звільнення судді.

Відповідно до ст. 126 Конституції України судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України. Пункти 2 та 3 встановлюють підстави звільнення, які стосуються особистісних характеристик людини, що обіймає посаду судді, п.5 - можливість звільнення судді в разі порушення ним присяги, яку він складає відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус судців" (ст.ст. 106 і 107) - за набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього або припинення його громадянства.

3.11. Право на освіту та охорону здоров'я. Правова допомога адвоката з дотримання зазначених конституційних гарантій громадян

3.12. Соціальний захист громадян. Правова допомога адвоката із захисту цих прав

Відповідно до ст. 1 Конституції України наша держава проголошена державою соціальної спрямованості. Основні положення соціального захисту громадян викладено в ст. 46 Конституції України. Право на соціальний захист має адресний характер, ним можуть користуватися лише громадяни України. Це право громадян на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

З правом на соціальний захист тісно пов'язане конституційне право громадян України на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України), це означає, що людина, яка на законних підставах знаходиться на території України, незалежно від того, є вона громадянином України чи ні, має право на достатнє харчування, одяг і житло.

Соціальний захист поширюється на громадян України, які через похилий вік або хворобу самі не можуть забезпечити собі нормальні умови життя. Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: військовослужбовців, ветеранів війни і праці, потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС тощо. Поряд із загальними заходами соціального захисту існують і надзвичайні, зокрема Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991.

Соціальний захист населення і право на достатній життєвий рівень забезпечуються переважно завдяки системі соціальної допомоги. Однією з форм соціального забезпечення є соціальне страхування. Конституційне положення про те, що громадяни мають право на соціальний захист у старості, на випадок хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника, визначає сутність пенсійного забезпечення, правові засади якого створені Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 з подальшими доповненнями.

Законом передбачено два види пенсії: трудова і соціальна. Трудові пенсії поділяються на пенсії за віком (старістю), за інвалідністю, у разі втрати годувальника та за вислугу років. Соціальна пенсія призначається всім непрацездатним за відсутності у них права на трудову пенсію.

З метою надання державної допомоги громадянам, які цього потребують, законодавство України передбачає певну систему виплат. На відміну від пенсій виплати мають тимчасовий характер і надаються лише особам, матеріальний стан яких не забезпечує їм мінімально необхідних умов для існування. Певні види соціальної допомоги встановлюються різними законодавчими актами: законами "Про зайнятість населення" від 01.03.1991, "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.1991, "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992, "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" від 15.12.1995 та деякими іншими. Зокрема, передбачаються виплати допомоги одиноким матерям при народженні дитини і по догляду за нею, інвалідам та ветеранам війни, окремим категоріям безробітних, інвалідів та громадян похилого віку.