Розділ «ТЕМА 3. Конституційне законодавство»

Однією з ознак правової держави є взаємна відповідальність особи і держави. Механізмом такої відповідальності є право особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Це право закріплене у ч. 4 ст. 32 та у ст. 56 Конституції України.

Процедура відшкодування такої шкоди деталізована в главі 82 Цивільного кодексу України, що присвячена підставам та порядку відшкодування заподіяної шкоди, зокрема у ст. 1172-1176.

Особливості відшкодування такої шкоди, процедурні підстави та порядок реалізації регулюється, крім Цивільного кодексу України, низкою відповідних законів: а) ч. 8 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р.; б) ч. 3 ст. 35 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р. тощо.

Необхідно зазначити, що така компенсація відбувається за рахунок Державного бюджету України або бюджетів органів місцевого самоврядування.

Виходячи із норм ст. 5 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати здійснюють:

1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

3.5. Конституційний Суд України, його повноваження. Звернення до Конституційного Суду України та порядок їх розгляду

3.6. Судова система. Основні засади судочинства

Суди як органи судової влади повинні на рівних із законодавчою та виконавчою владою здійснювати свої повноваження (ст. 6 Конституції). Специфіка діяльності судів полягає в тому, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах, визначених законом. Розділ УІП Конституції України "Правосуддя" та Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначають правове регулювання системи організації судової влади в Україні. У частині З ст. 124 Конституції України зазначено, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд виступає єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Його основне завдання - забезпечення конституційного правопорядку в державі. Усі інші суди - від районних (міських) до Верховного Суду України - називаються судами загальної юрисдикції. Система цих судів відповідно з Конституції має будуватися за принципами територіальності та спеціалізації. Конституція у ч. 4 ст. 125 наголошує на доцільності діяльності апеляційних судів.

Конституція України у ч. 5 ст. 125 вказує на недопустимість створення надзвичайних та особливих судів, які діяли б поза межами конституційно встановленої системи судів або керувалися якимись особливими, спеціально для них виробленими правилами здійснення правосуддя. Відповідно з ч. 1 ст. 127 Конституції правосуддя в Україні здійснюється професійними суддями.

Судочинство може здійснюватися суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Конкретні форми здійснення судочинства визначено спеціальними законами.