Розділ «Глава 5. ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

1. Гарантії адвокатської діяльності: поняття, функції, система

Існування інституту адвокатури є гарантією забезпечення конституційних прав та свобод громадян, та й сама діяльність адвокатів потребує логічно виваженої та практично налагодженої системи правових гарантій. Лише цілісна, злагоджена система гарантій адвокатської діяльності дає можливість адвокатурі у повному обсязі, спираючись на закон, здійснювати її почесний обов'язок по захисту прав громадян.

Соціальна суть правових гарантій адвокатської діяльності полягає в юридичному забезпеченні прав і обов'язків адвокатів; це цілісна система юридико-соціальних заходів різної функціональної спрямованості, що має здатність запровадження у практику соціальних відносин нормативних установлень законодавця. Вивчення суті гарантій, таким чином, не може бути вичерпано аналізом реалізації окремих забезпечувальних інструментів, що використовуються в тих чи інших окремих ситуаціях правозастосування. Гарантування прав і обов'язків адвокатів за своєю юридико-соціальною суттю є якісно своєрідним процесом регулювання суспільних відносин, і цей процес регулювання не можна звести до реалізації тих чи інших правових інститутів.

Щоб визначитись із поняттям правових гарантій адвокатської діяльності, треба виділити предмет і характерні ознаки цих гарантій. Як нам уявляється, те чи інше правове явище може бути визнано гарантією лише в тому разі, коли йому властива низка ознак:

— політична значущість. Процесуальні гарантії діяльності адвоката являють собою не лише юридичне, а й політичне явище; вони слугують показником рівня законності й дотримання прав людини, свого роду індикатором, за яким можна визначати рівень демократії в країні;

— загальний (а не локальний) характер. Питання про існування гарантій має вирішуватись безвідносно до конкретних обставин конкретної справи, незалежно від того, були чи не були допущені якісь порушення прав адвокатів, були чи не були задіяні засоби, покликані забезпечити правовий статус адвоката;

— вираженість у праві. Гарантія має бути закріпленою в одній або низці нормі національного законодавства;

— спрямованість на досягнення одного з таких завдань: а) забезпечення реалізації якогось інтересу; б) захист інтересу від посягань на нього; в) сприяння ліквідації посягань та їх негативних наслідків;

— наявність чітко визначеного предмета і ясно вираженої спрямованості впливу. Інакше кажучи, нема "просто" гарантій, можуть бути лише гарантії певного інтересу. Маючи певний предмет впливу, гарантії не повинні підмінювати одна одну.

Розкрити предмет правових гарантій діяльності адвоката — означає з'ясувати, що підлягає захисту за допомогою названих гарантій. Предмет подібних гарантій, таким чином, визначає значною мірою сам зміст цих гарантій. Усе зазначене свідчить про важливість поставленого питання.

Предмет правових гарантій адвокатської діяльності складають: різноманітні за своєю суттю процесуальні права та обов'язки адвокатів, що визначаються законом; обов'язки державних органів, юридичних і фізичних осіб щодо адвокатської діяльності. Однак, як свідчить практика, можливість використання адвокатами своїх прав забезпечується повною мірою ще далеко не в усіх випадках. Допускаються й брутальні порушення цих прав. Для усунення цього важливо (у числі інших заходів), використовуючи апеляційну та касаційну практику, посилити увагу державних органів, слідчих, прокурорів, суду до того, що закон покладає на них обов'язок забезпечувати можливість здійснення адвокатами кожного їхнього процесуального права, а також безперешкодне виконання ними своїх обов'язків.

Забезпечення фактичної можливості використання процесуального права аж ніяк не означає, що належить сприяти в досягненні будь-якої мети, тим більше, якщо, у порушення закону, для цього застосовуються незаконні засоби. Стаття 20 Закону недвозначно встановлює право адвоката вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги. Ця норма забороняє заподіяння шкоди як інтересам правосуддя, так і інтересам і правам інших осіб.

Захисту інтересів правосуддя, а також інтересів громадян від можливого зловживання адвокатами своїми правами слугує, наприклад:

а) характер багатьох процесуальних прав адвокатів (наприклад, адвокат має право заявити клопотання, відвід, але вирішувати, чи треба їх задовольнити, будуть, відповідно, слідчий, прокурор, суд);

б) покладення на адвоката обов'язку вказувати мотиви реалізації певних прав (адвокат повинен мотивувати заявлені клопотання та відвід);

в) визначення законом строку користування відповідним правом (наприклад на оскарження вироку, ухвали суду);

г) виключність повноваження слідчого, прокурора, суду виносити (в межах компетенції) постанови, ухвали, вироки. Зазначене може використовуватись для регулювання діяльності адвокатів таким чином, щоб вона не перешкоджала вирішенню завдань судочинства й не обмежувала права та інтереси інших осіб, які беруть участь у процесі.

Водночас, для захисту правосуддя від зловживань адвокатами своїми правами можуть вживатися лише такі заходи, які не підривають реального значення цих прав. Важливим є також чітке визначення законом як процесуальних прав і обов'язків адвокатів, так і обов'язків осіб, особливо посадових, діяльність яких тісно переплітається з адвокатською діяльністю, так само як і, можливо, більш повне й конкретне визначення законом підстав, за наявності яких адвокату може бути відмовлено (чи, навпаки, не може бути відмовлено) у здійсненні його прав.

Названі права забезпечені тим надійніше, чим меншим є елемент власного розсуду слідчого, прокурора, державного посадовця, суду в оцінці того, чи знаходяться дії адвоката в межах, визначених законом. Критерієм у вирішенні ними питання, чи використовується процесуальне право в його дійсних межах, є закон, його вказівки. Чим вони чіткіші й повніші, чим більш послідовно в них реалізується ідея забезпечення прав і законних інтересів громадян, які беруть участь у процесі, тим надійніше захищені їх процесуальні права та інтереси. Визначаючи наперед позицію слідчого, прокурора, суду при вирішенні ними відповідних питань, такі вказівки можуть захищати адвокатів від порушення їхніх прав.