Розділ «Глава 6. ЕТИЧНІ ЗАСАДИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Адвокатура України


1. Професійна етика у діяльності адвоката: поняття та значення


Самим терміном "етика" визначають філософське вчення про моральність, а також сукупну систему моральних правил і норм поведінки, мораль будь-якої суспільної чи професійної групи, науку про відносини, що існують між людьми, та обов'язки, що випливають з цих підстав.

Етика — одна з найдавніших теоретичних дисциплін, яку прийнято вважати "практичною філософією" (Арістотель), оскільки основне її призначення — вирішення повсякденних моральних проблем, що виникали перед людиною: як треба чинити, що вважати добром, а що злом, що є справедливим, а що ні тощо. Етику можна визначити як філософську науку, яка відповідає на запитання "Як слід правильно жити?" (чи, за формулюванням І. Канта, — "Що треба робити?"). Етика як наука про відносини між людьми та про обов'язки, що випливають із цих відносин, формулює цілі практичної діяльності у формі категорій, моральних принципів і норм поведінки, моральних оцінок та ідеалів, у вченнях про призначення людини, сенсі її життя, щастя тощо.

Моральність — найважливіший компонент особистості. Міра суб'єктивної свободи особистості визначається її моральним імперативом і є показником ступеня її розвиненості. Будь-які засоби і методи мають бути насамперед моральними, особливо в адвокатській діяльності, стосовно якої можна стверджувати, що вона — пронизана мораллю. У ній поєднуються правові та моральні засади, оскільки мораль і право нерозривно пов'язані. Право завжди має моральну засаду. При здійсненні професійної діяльності адвокат повинен передусім керуватись моральними принципами, бути морально стійким, що має допомогти зробити правильний вибір у складній ситуації. Людина, яка не має високих моральних якостей, завжди знаходить виправдання своїм вчинкам, відмежовуючи сумління від докорів.

Саме моральна культура особистості є тим стрижнем, що об'єднує та цементує складові культури особистості в одну систему. Втрата цим стрижнем рівноваги або його відсутність негативно відбиваються на всіх інших складових культури особистості. При цьому, чим більш нерозвиненою є моральна культура, тим негативніші наслідки і для всієї особистості в цілому. Така ситуація призводить до аморального ставлення до оточення, цинічного ставлення до професійної діяльності, посилюються прояви аморальних якостей людини. І, навпаки, чим міцнішими є моральні засади особистості, тим сильніші прояви моральних аспектів життєдіяльності, її свідомості, мотивів, відносин, тим більш успішною є її професійна та соціально-побутова діяльність.

Основою моральної культури юриста є моральні норми, які, наприклад, С. С. Сливка поділяє на абсолютні (вищі, ідеальні) й відносні (елементарні, практично-дійові). Під абсолютними моральними нормами (абсолютною мораллю) розуміються правила, які склалися у процесі розвитку цивілізації і є надбанням усього людства. Суть відносних (елементарних, практично-дійових) моральних норм автор вбачає у тому, що вони створюються на основі розуміння кожною конкретною людиною таких понять, як добро і зло, справедливість і несправедливість, честь, гідність тощо.

Характеристикою високої моральної культури юриста є єдність слова і діла, що передбачає єдність мислення і вчинку, знання і почуття, особисту чесність і високу принциповість[1]. Аналізуючи висловлені в літературі погляди щодо ознак тих професій, у яких професійна мораль дістає вияв найбільш рельєфно, Д. П. Котов виокремлює п'ять ознак, які називає професійно-моральними:

1) необхідність для представників професії "проникати" у внутрішній світ людини, безпосередньо впливати на неї як на особистість і часто брати безпосередню участь у зміні її долі в широкому розумінні слова. Цією ознакою якраз і зумовлена необхідність існування у професіях, яким вона притаманна, таких норм професійної моралі, які, з одного боку, сприяють успішному виконанню професійних функцій, а з іншого — забезпечують охорону інтересів особистості чи групи людей як об'єкта діяльності професіоналів;

2) підвищена, порівняно з іншими професіями, частка творчості у трудовій діяльності;

3) висунення суспільством підвищених специфічних моральних (а часто і правових) вимог до їх представників, високий соціальний та моральний престиж професії;

4) особливо важлива, а іноді й вирішальна, роль морального фактора, моральних якостей особистості представника професії для виконання завдань трудової діяльності;

5) наявність у професії специфічної екстремальності (незвичайності), зумовленої емоційними, а не фізичними факторами — роботою з людьми, творчим характером праці, підвищеною відповідальністю. У деяких випадках це може призводити до виникнення стресових станів у професіоналів, а іноді й до професійної деформації особистості.

Зіставляючи різні погляди на етичні засади діяльності адвоката, А. Ф. Коні виокремлював два сучасних йому, однак актуальних і сьогодні, підходи до правозахисної діяльності: з одного боку, як до суспільного служіння, а з іншого — як до виду праці, "...що становить певну цінність, яка оплачується еквівалентом залежно від важкості роботи і здібностей працівника". На наш погляд, ці підходи фіксують різну спрямованість моральної відповідальності адвоката: перед суспільством і перед клієнтом, що передбачає звернення до відповідних груп цінностей та утворює основу етичних дилем адвокатської практики. У контексті таких поглядів і різних векторів відповідальності діяльність адвоката нерівнозначна за етичним і психологічним змістом.

З позиції першого підходу, "кримінальний захисник" повинен бути озброєний знанням, бути чесним, помірним у засобах, безкорисливим у матеріальному плані, незалежним у переконаннях, стійким у солідарності з товаришами. "Він не слуга свого клієнта і не пособник йому, щоб піти від заслуженої кари правосуддя. Він друг, він радник людини... слуга держави і може бути призначений на захист такого обвинуваченого, на допомогу якому за власним бажанням він би не прийшов"[2]. Другий підхід акцентує увагу на змістовій складовій діяльності адвоката із захисту інтересів клієнта. У рамках цього підходу захисник є виробником: "Як для лікаря в його практичній діяльності, — пише А. Ф. Коні, — не може бути поганих і хороших людей, заслужених і незаслужених хвороб, а є хворі, страждання, які слід полегшити, так і для захисника немає чистих і брудних, справедливих і несправедливих справ, а є лише привід протиставити доводам прокурора всю силу й витонченість своєї діалектики, слугуючи близьким інтересам клієнта і не задивляючись на далекий горизонт суспільного блага".

М. С. Строгович зазначив з цього приводу: "Кожна професійна етика вивчає застосування загальних норм моралі у специфічних умовах цієї професійної діяльності, але вона не створює особливої моралі для цієї професії. Саме тому можна вести мову про "професійну етику", але навіть умовно не можна говорити про "професійну мораль"[3].

Моральні засади професійної групи мають ґрунтуватися на загальнолюдських моральних цінностях, системі моральних норм та оцінок, що склалися як результат історичного розвитку суспільства. Водночас, особливими завданнями професійної етики є обґрунтування морального значення тієї чи іншої професії для суспільства та людини, професійного морального ідеалу, моральне регулювання професійних відносин.

Ф. Енгельс писав: "Кожна професія має свою власну мораль", тим самим стверджуючи, що предметом професійної етики є норми моралі, притаманні лише вузькій сфері професійної діяльності.

Моральна значущість різних професій не може бути однаковою. Суспільна оцінка тієї чи іншої професії зумовлюється її значенням для належного функціонування суспільства, тим, наскільки вона задовольняє його життєві інтереси, особистісні потреби людини, яка виконує професійні функції.

Таким чином, професійну етику можна визначити як учення про моральні засади професійної діяльності, про моральні якості представників професії та про моральні відносини, що складаються у процесі здійснення професійної діяльності. Юридична етика — це вчення про моральні засади юридичної діяльності, про моральні відносини, що складаються у процесі її здійснення, а також про моральні якості представників юридичної професії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адвокатура України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 6. ЕТИЧНІ ЗАСАДИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи