Розділ «Глава 5. ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

Водночас, встановлена відповідальність адвоката за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків. Така відповідальність є елементом процесуального статусу адвоката, поряд з його правами, обов'язками, їх гарантіями і певними процесуальними та етичними заборонами. Адвокати можуть розраховувати на дисциплінарне провадження, проведене відповідно до вимог Основних положень...: "Обвинувачення і скарги щодо юристів, що виконують свої професійні обов'язки, підлягають найскорішому і об'єктивному розгляду відповідно до належної процедури. Юристи мають право на справедливий розгляд справи, включаючи допомогу юриста за своїм вибором".

Здійснюючи свої права і виконуючи свої обов'язки, адвокати, безумовно, реалізують правові гарантії адвокатської діяльності. Проте без активного, а головне, доброзичливого сприяння інститутові адвокатури з боку працівників правоохоронних органів і суду, реальне здійснення адвокатами своїх прав стає надто проблематичним. Обов'язок сприяти адвокатам у здійсненні ними своєї діяльності закріплено як у міжнародних документах (Основні положення..., п. 19), так і в національному законодавстві (статті 22, 46 КПК).

Належне виконання своїх обов'язків суб'єктами реалізації правових гарантій адвокатської діяльності чималою мірою забезпечується і певним рівнем професійної культури і етики працівників правоохоронних органів і суду, додержанням ними таких принципів, як гуманність, милосердя, справедливість, істинність, сміливість, високо-моральність ділове співробітництво, відчуття спільності виконання конкретних завдань, доброзичливість, принциповість.

Надзвичайно важливу роль відіграло включення до КК спеціальної норми, що встановлює кримінальну відповідальність за вчинення у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці (ст. 397). Як кваліфікований склад цього злочину норма визначає вчинення цих дій службовою особою з використанням свого службового становища. Наявність такої норми у КК є визнанням державою факту, що діяльність осіб, які надають правову допомогу (в тому числі адвокатів), має державне значення, спрямована на захист найвищих цінностей країни: прав, свобод і законних інтересів людини. Кримінальна відповідальність за порушення гарантій адвокатської діяльності та, взагалі, втручання в роботу адвоката саме по собі є суттєвою правовою гарантією виконання адвокатами своїх професійних прав та обов'язків.

Діяльність адвокатів є дуже багатоплановою і різноманітною, у зв'язку з чим адвокатові доводиться зустрічатись не лише зі своїми колегами і правоохоронними та судовими органами, а й з різними юридичними і фізичними особами. У зв'язку з цим подібні особи, тобто організації, заклади, підприємства і просто громадяни, також виступають суб'єктами реалізації гарантій адвокатської діяльності. Найбільш тісне співробітництво виникає з юридичними особами, коли, в силу ст. 20 Закону, адвокати запитують у них різні характеристики, довідки, інструкції та інші документи, а також висловлюють бажання ознайомитися з якими-небудь матеріалами безпосередньо в організації. На жаль, у цій сфері діяльності адвокати дуже часто стикаються з проблемою невиконання керівниками і посадовими особами різних закладів своїх прямих обов'язків. Маючи під собою законну підставу, адвокатські запити залишаються без відповідей, або відповіді висилаються з чималою затримкою, самі адвокати не допускаються до ознайомлення з необхідними документами, часто виключається можливість робити виписки з одержаних матеріалів, тобто нехтується гарантія дотримання прав адвокатів при наданні адвокатських запитів, встановлена ст. 24 Закону, ч. 7 ст. 46 КПК.

Адвокатський запит — це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, до підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, у яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі коли адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокат письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. В разі коли задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, на адвокатський запит, запит КДКА, її палати або члена відповідно до Закону тягне адміністративну відповідальність, передбачену ст. 2123 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На виконання вказаних норм, Рада адвокатів м. Києва (далі — Рада) розробила такий порядок дій при отриманні нею повідомлення від адвоката про відмову в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності:

1. При отриманні Радою повідомлення адвоката про порушення стосовно нього вимог ст. 24 Закону Голова Ради або його заступник протягом 2 робочих днів через секретаря Ради передають таке повідомлення для попередньої перевірки уповноваженому члену Ради.

2. Отримавши повідомлення адвоката про порушення стосовно нього вимог згаданої статті, уповноважений член Ради протягом п'яти робочих днів проводить попередню перевірку повідомлення. При проведенні перевірки уповноважений член Ради має право звернутись до адвоката, від якого надійшло повідомлення, для отримання необхідних відомостей та/або документів, що стосуються цього повідомлення, а також звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань з метою отримання необхідної інформації.

3. У разі наявності правових підстав уповноважений член ради готує протокол про адміністративне правопорушення і разом з матеріалами передає його на розгляд і підписання Голові ради. Уповноважений член Ради, голова Ради діють у подальшому виключно у порядку і в строки, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення і Порядком складання адміністративних протоколів, затвердженим РАУ.

4. За відсутності правових підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення уповноважений член Ради протягом п'яти робочих днів письмово повідомляє про це адвоката, від якого надійшло повідомлення. Повідомлення про відмову та матеріали його попередньої перевірки залишаються в Раді.

5. При отриманні Радою повідомлення про відмову Голова Ради може прийняти рішення про проведення попередньої перевірки цього повідомлення особисто.

Передумовою успішної адвокатської діяльності є верховенство права, демократія та законність. Престиж адвоката й ефективність його діяльності прямо залежать від становища людини в суспільстві та державі, поваги до її індивідуальної свободи, честі та гідності.

Специфіка адвокатської діяльності потребує також диференційованого аналізу її престижності: 1) в очах широкої громадськості; 2) серед тієї частини населення, що зверталася за юридичною допомогою; 3) у працівників правоохоронних органів і суддів. Протягом багатьох років у нашій країні спостерігались постійне наростання обвинувального ухилу, відступ від принципу тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого, майже повна відсутність виправдувальних вироків, порушення конституційних прав громадян, ігнорування посадовими особами звернень звичайних людей. Мужність і принциповість адвокатів у такій несприятливій ситуації викликають повагу до них як до особистостей; водночас, їх безсилля перед тенденційністю прокурора і суду, неспроможність запобігти постановленню неправосудного рішення в ряді випадків призводить до висновку про даремність участі адвоката у процесі.

Самостійного аналізу потребує питання про престиж адвоката у суддів, працівників правоохоронних органів. Суддя, прокурор, слідчий, адвокат, виконуючи різні процесуальні функції, повинні утворити співдружність, спрямовану до єдиної мети — винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Однак під впливом різних факторів відносини адвоката з працівниками правоохоронних органів і суддями затьмарюються, набуваючи конфліктного забарвлення. Серед таких факторів можна виділити: 1) надмірне завантаження правоохоронних органів і неможливість забезпечити належну якість роботи; 2) постановка перед правоохоронними органами нереального завдання: швидко і рішуче знизити рівень злочинності; 3) елементи бюрократизму: відсоток розкриваємості правопорушень, стабільність судових рішень; 4) невисокий рівень правової культури певної частини працівників правоохоронних органів і навіть суддів.

Абсолютно доречним і логічним з огляду на необхідність підвищення захищеності та престижу адвокатури стало включення до КК норм, що встановлюють відповідальність за погрозу, насильство, посягання на життя та здоров'я, майно захисників і представників особи в зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги. Ці норми — статті 398, 399, 400 — захищають не лише тільки самих адвокатів, а й і їх близьких родичів. Запровадження кримінальної відповідальності за відповідні склади злочинів підтвердило важливість діяльності правозахисників, а саме адвокатів, для функціонування правової системи держави. Правовий статус адвоката законодавець, нарешті, фактично прирівняв до правового статусу працівників правоохоронних органів і суддів.

Обов'язковою умовою ефективного функціонування адвокатури, її вдосконалення є неодмінне співіснування й інтеграція у світову адвокатуру, визнання міжнародних норм її організації й діяльності. Побудова ж правової держави в Україні потребує вироблення нової моделі юриста-фахівця. Така модель повинна розглядатись як система якостей, притаманних юристу як фахівцю.