Євро

Основи європейської інтеграції

Згідно з рішенням Ради ЄС, в травні 1998 року разом з початком третього етапу творення ЄВЕС остаточно зафіксовано курси валют 11 держав і запроваджено нову спільну валюту євро (символ € або EUR), яка замінила ECU у співвідношенні 1:1. Однак нова валюта не відразу була запроваджена у готівковий обіг. Лише 1 січня 2002 року євро почало виконувати всі грошові функції, оскільки саме з цієї дати увійшло в обіг у фізичній формі — монет і банкнотів. Банкноти номіналом 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 € є ідентичними у всіх державах — членах, натомість монети — 1, 2, 5, 10, 20 і 50 центів та 1 і 2 € — мають спільний аверс, але національні реверси.

Євро як світова валюта

Одним із основних позитивних наслідків запровадження євро мало стати створення єдиної валюти, яка б стала відображенням економічної сили ЄС на світовому рівні і гідним партнером для долара та єни. У трійці США — ЄС — Японія Європейський Союз зазвичай виступає на другому місці після США, але в деяких сферах посідає позицію лідера, наприклад, з огляду на величину створеного глобального національного продукту чи сукупного експорту.

Міжнародна роль євро вже з моменту його запровадження була значною, насамперед завдяки існуванню ECU, яку в певних періодах охоче використовували в емісії облігацій, а також завдяки міцності позиції німецької марки. З 1999 року значення євро повільно, але систематично зростає. Найвищий приріст відзначено у використанні євро як валюти деномінації емітованих поза ЄВЕС боргових паперів. У 2004 році частка євро в цьому секторі перевищила 30%, за стабільної участі американського долара 40%. Важливу роль євро відігравало на валютних ринках, беручи участь, у середньому, в 40—50% трансакцій (долар — в близько 90%, в цих трансакціях завжди беруть участь дві валюти). У сфері валютних резервів незмінно перше місце посідає долар (приблизно дві третини світових валютних резервів), євро посідає друге місце зі значно меншою часткою — понад 20%.

Хоча в міжнародній торгівлі єврозона є рівнозначним партнером СІЛА, однак долар панує у багатьох секторах як валюта чеків і платежів. Євро використовується насамперед у трансакціях всередині євро-зони та в експорті поза цю зону. Це дає спільній валюті ЄВЕС приблизно 20% частку в реалізації міжнародних торгівельних оборотів.

Інституції ЄВЕС

Ключове значення в інституційній структурі економічного та валютного союзу мають Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) та органи Європейського центрального банку (ЄЦБ) (рис. 4). ЄСЦБ складається із Європейського центрального банку (ЄЦБ), що знаходиться у Франкфурті-на-Майні, та національних центральних банків усіх держав — членів ЄС. ЄЦБ з національними центральними банками держав єврозони творять Євросистему. Керує діяльністю правління на чолі з головою. До складу правління ЄЦБ входять віце-голова та чотири члени. Вони обираються на восьмилітній непоновлюваний термін Європейською Радою на підставі рекомендації Ради ЄС після консультацій з Парламентом і Радою правління ЄЦБ.

ЄСЦБ ► Європейський центральний банк ► ПРАВЛІННЯ (голова, віце-голова, 4 члени) ► РАДА ПРАВЛІННЯ (6+16) правління (6), губернатори (16) ► ЗАГАЛЬНА РАДА (2+27) голова і віце-голова (2), губернатори (27)

► Центральні банки держав єврозони

► Центральні банки держав з-поза єврозони

Рада правління ЄЦБ складається з усіх членів правління та губернаторів національних центральних банків країн єврозони. Вона ухвалює рішення щодо провадження грошової політики в зоні євро (в тому числі про розмір відсоткових ставок і застосування інструментів грошової політики), є відповідальною за осягнення передбачених цілей євросистеми та дає відповідні для цього вказівки. Вказівкам Ради правління надає чинності правління разом з національними центральними банками. Правління також виконує інші, доручені йому Радою правління функції, пов'язані із провадженням політики єврозони.

Ще одним колегіальним органом у межах ЄСЦБ є Загальна рада ЄЦБ, що складається з голови і віце-голови, губернаторів усіх 27 національних центральних банків держав ЄС. Вона є форумом для співпраці з державами з-поза єврозони і виконує консультативні функції щодо ЄЦБ, бере участь у визначенні стандартів бухгалтерії, аналізі звітів національних центральних банків, оцінці готовності держав з-поза єврозони до запровадження спільної валюти, складанні річних звітів ЄЦБ та координує збір статистичних відомостей.

Європейський центральний банк — як кожен центральний банк — має чи статутний капітал, номінальна вартість якого дещо перевищує 5, 76 млрд євро. Внесок окремої держави до чи статутного капіталу ЄЦБ залежить від кількості її населення та ВВП.

Усі держави — члени ЄС передають у розпорядження Європейського центрального банку також частину своїх валютних резервів, вартість яких дорівнює десятикратному внеску цієї держави у статутний капітал ЄЦБ.

Наступний розділ:

Розмежування компетенцій


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи європейської інтеграції» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Євро“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зародження європейських інтеграційних процесів

  • Проблеми суверенітету та європейської інтеграції

  • Європейська інтеграція та наднаціональність співтовариств

  • Етапи економічної інтеграції

  • Договір про Європейський Союз

  • Амстердамський договір

  • Інституційна система європейського союзу

  • Рада Європейського Союзу

  • Європейська Комісія

  • Європейський Парламент

  • Суд Європейського Союзу

  • Система ухвалення рішень

  • Процедура ухвалення рішень

  • Процедура погодження

  • Бюджет європейського союзу

  • Бюджетна процедура

  • Структура бюджету

  • Зовнішні відносини європейського союзу

  • Дипломатичні відносини

  • Договірна здатність

  • Спільна зовнішня політика та політика безпеки

  • Розширення європейського союзу

  • Заявки на членство

  • Партнерство для членства

  • Держави-кандидати та члени європейської асоціації вільної торгівлі

  • Економічний і валютний союз

  • Процес творення

  • Євро
  • Розмежування компетенцій

  • Спільний внутрішній ринок

  • Усунення фізичних і технічних бар'єрів

  • Вільний рух осіб

  • Вільний рух послуг

  • Свобода підприємницької діяльності

  • Визнання дипломів

  • Рух платежів

  • Частина II. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу

  • Розділ І. Загальні положення

  • Розділ ІІ. Положення щодо демократичних принципів

  • Розділ IV. Положення щодо посиленої співпраці

  • Глава 2. Спеціальні положення про спільну зовнішню та безпекову політику

  • Розділ VI. Прикінцеві Положення

  • Консолідована версія договору про функціонування європейського союзу

  • Розділ II. Положення загального застосування

  • Частина два. Громадянство союзу та недискримінація

  • Частина три. Політики союзу та внутрішня діяльність

  • Розділ III. Сільське господарство та рибальство

  • Розділ IV. Вільний рух осіб, послуг та капіталу

  • Розділ V. Простір свободи, безпеки та правосуддя

  • Розділ VI. Транспорт

  • Розділ VII. Спільні правила конкуренції, оподаткування та наближення законодавства

  • Розділ VIII. Економічна та монетарна політика

  • Розділ IX. Зайнятість

  • Розділ X. Соціальна політика

  • Розділ XI. Європейський соціальний фонд

  • Розділ XIII. Культура

  • Розділ XV. Захист прав споживачів

  • Розділ XVII. Промисловість

  • Розділ XIX. Дослідження, технічний розвиток і космос

  • Розділ XX. Довкілля

  • Розділ XXI. Енергетика

  • Частина чотири. Асоціювання заморських країн та територій

  • Частина п'ять. Зовнішня діяльність союзу

  • Розділ IV. Обмежувальні заходи

  • Частина шість. Інституційні та фінансові положення

  • Розділ II. Фінансові положення

  • Розділ III. Посилена співпраця

  • Частина сім. Загальні та прикінцеві положення