Процедура погодження

Основи європейської інтеграції

Процедура погодження застосовується при схваленні тих правових актів, стосовно яких умовою sine qua non є згода Європейського Парламенту. Рада подає проект правового акта Парламентові, який дає згоду на підставі звіту компетентної парламентської комісії. Цією процедурою внесення змін не передбачено (рис. 3).

Процедура погодження є обов'язковою при розгляді таких складних і важливих питань, як підтвердження серйозних і постійних порушень державою — членом основних принципів функціонування ЄС, прийняття нових держав, зміни в статуті Європейської системи центральних банків, організація структурних фондів, призначення голови і членів Європейської Комісії, укладення союзних договорів та інших міжнародних договорів великого значення.

Процедура погодження при ухваленні рішень у Європейському Союзі.

Рис. 3. Процедура погодження при ухваленні рішень у Європейському Союзі.

Джерело: те саме, що на рис. 1.

Ще в 60-х роках XX століття на процес ухвалення рішень у спільнотах намагалися впливати організованим способом промислові та сільськогосподарські групи тиску. До 80-х років вони могли це робити насамперед через вплив на національному рівні. Лише після внесення змін до договорів про інституції, а також з розширенням компетенції ЄС сформувався процес ухвалення рішень, відкритий для лобізму на наднаціональному рівні. До зростання зацікавлення окремих груп європейською політикою спричинилися, зокрема, Єдиний європейський акт і Договір про Європейський Союз. З поглибленням інтеграції пожвавилася діяльність так званих євролобістів. Уже в 1983 році керівництво провідних міжнародних корпорацій створили Європейський круглий стіл промисловців (ERT), а на сьогодні багато національних і міжнародних організацій, фірм, регіональних органів влади, а також неурядових організацій мають постійні офіси та представництва в Брюсселі. Серед них найбільш впливовими є Комітет професійних сільськогосподарських організацій (COPA) і Союз конфедерацій промисловості Європи (UNICE).

Активність груп тиску спричинила необхідність урегулювання їх діяльності. Наприкінці 80-х років робилися перші спроби опрацювати Кодекс поведінки лобістів у відносинах з Комісією і лише в 1997 році Європейський Парламент видав Кодекс поведінки груп тиску, а в 2006 році Комісія опублікувала зелену книгу під назвою "Європейська ініціатива прозорості".

Комітетська процедура

Спеціальним процесом схвалення Європейською Комісією виконавчих актів до правових актів, попередньо прийнятих Радою ЄС, є так звана комітетська процедура. її було опрацьовано, коли Рада почала делегувати Комісії повноваження видавати виконавчі приписи. Правовою підставою цієї процедури слугують ст. 202 TWE, а також рішення Ради 87/373/EWG від 13 липня 1987 року. З розвитком Спільноти і охопленням нею щораз більшої сфери завдань її діяльність вимагає щораз більшої кількості детальних правових актів, дуже часто технічного характеру. До виконання цього завдання Комісія виявилася підготованою краще від Ради, завдяки відповідній персональній та технічній базам. У межах цієї процедури Комісія консультується стосовно своїх рішень з офіційними комітетами, до складу яких входять представники різних соціальних і професійних груп держав — членів. Комітетська процедура класифікує ці комітети згідно з їх компетенціями на дорадчі комітети (advisory) — близько 150; регулювальний комітет (regulatory) — близько 80; управляючі комітети — близько 60. Найбільше комітетів опікуються справами підприємств (32), сільського господарства (30), та охорони середовища (41). Іншу групу становлять комітети, які співпрацюють з Комісією відповідно до договірних положень, наприклад, Комітет №33, який консультує у справах відносин з третіми країнами, Валютний комітет, Комітет у справах Європейського соціального фонду.

Принцип субсидіарності

Одним з найважливіших принципів функціонування Європейського Союзу, його інституційної системи та системи ухвалення рішень є принцип субсидіарності. Уперше він був записаний в Маастрихтському договорі. Цей принцип стосується розмежування компетенцій ЄС і держав — членів та передбачає, що в сферах, які не належать до виключної компетенції принципу субсидіарності, ЄС вживає заходів тільки тоді, коли запланованої мети не можна досягти зусиллями держав, як на центральному, так і на регіональному чи локальному рівнях. До того ж, з огляду на обсяг чи результати, ці заходи будуть ефективнішими саме на рівні ЄС


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи європейської інтеграції» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Процедура погодження“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зародження європейських інтеграційних процесів

  • Проблеми суверенітету та європейської інтеграції

  • Європейська інтеграція та наднаціональність співтовариств

  • Етапи економічної інтеграції

  • Договір про Європейський Союз

  • Амстердамський договір

  • Інституційна система європейського союзу

  • Рада Європейського Союзу

  • Європейська Комісія

  • Європейський Парламент

  • Суд Європейського Союзу

  • Система ухвалення рішень

  • Процедура ухвалення рішень

  • Процедура погодження
  • Бюджет європейського союзу

  • Бюджетна процедура

  • Структура бюджету

  • Зовнішні відносини європейського союзу

  • Дипломатичні відносини

  • Договірна здатність

  • Спільна зовнішня політика та політика безпеки

  • Розширення європейського союзу

  • Заявки на членство

  • Партнерство для членства

  • Держави-кандидати та члени європейської асоціації вільної торгівлі

  • Економічний і валютний союз

  • Процес творення

  • Євро

  • Розмежування компетенцій

  • Спільний внутрішній ринок

  • Усунення фізичних і технічних бар'єрів

  • Вільний рух осіб

  • Вільний рух послуг

  • Свобода підприємницької діяльності

  • Визнання дипломів

  • Рух платежів

  • Частина II. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу

  • Розділ І. Загальні положення

  • Розділ ІІ. Положення щодо демократичних принципів

  • Розділ IV. Положення щодо посиленої співпраці

  • Глава 2. Спеціальні положення про спільну зовнішню та безпекову політику

  • Розділ VI. Прикінцеві Положення

  • Консолідована версія договору про функціонування європейського союзу

  • Розділ II. Положення загального застосування

  • Частина два. Громадянство союзу та недискримінація

  • Частина три. Політики союзу та внутрішня діяльність

  • Розділ III. Сільське господарство та рибальство

  • Розділ IV. Вільний рух осіб, послуг та капіталу

  • Розділ V. Простір свободи, безпеки та правосуддя

  • Розділ VI. Транспорт

  • Розділ VII. Спільні правила конкуренції, оподаткування та наближення законодавства

  • Розділ VIII. Економічна та монетарна політика

  • Розділ IX. Зайнятість

  • Розділ X. Соціальна політика

  • Розділ XI. Європейський соціальний фонд

  • Розділ XIII. Культура

  • Розділ XV. Захист прав споживачів

  • Розділ XVII. Промисловість

  • Розділ XIX. Дослідження, технічний розвиток і космос

  • Розділ XX. Довкілля

  • Розділ XXI. Енергетика

  • Частина чотири. Асоціювання заморських країн та територій

  • Частина п'ять. Зовнішня діяльність союзу

  • Розділ IV. Обмежувальні заходи

  • Частина шість. Інституційні та фінансові положення

  • Розділ II. Фінансові положення

  • Розділ III. Посилена співпраця

  • Частина сім. Загальні та прикінцеві положення