Партнерство для членства

Основи європейської інтеграції

В Агенді 2000 також підкреслена необхідність врахування специфічних потреб кожної держави. Відповідно до цього, для кожної з держав була розроблена програма Партнерство для членства. В цих документах було окреслено пріоритети для держав — кандидатів щодо їх приготувань до вступу в ЄС, визначено напрями фінансової передвступної допомоги, а також зобов'язання держави — кандидата щодо дотримання правил демократії, макроекономічної стабілізації, реструктуризації промисловості, ядерної безпеки і прийняття правового доробку Союзу (acquis).

У 1999 році на засіданні Європейської Ради у м. Гельсінкі було прийнято рішення про те, що готовність усіх держав — кандидатів на членство буде оцінюватися за однаковими принципами, незалежно від часу початку переговорів. Держави — кандидати повинні визнати цінності та цілі ЄС, затверджені договорами. Комісія представила чергові звіти про досягнення всіх держав — кандидатів, на підставі яких Рада ухвалила рішення про початок переговорів у 2000 році з державами так званої гельсінської групи: Литвою, Латвією, Мальтою та Словаччиною.

Стратегія розширення

Важливим документом для держав, які прагнули вступити в ЄС, була Стратегія розширення, тобто звіт Європейської Комісії про досягнення держав — кандидатів, представлений та затверджений Європейською Радою в 2000 році в Ніцці.

У 2002 році на засіданні Європейської Ради в Копенгагені офіційно було визнано, що переговори стосовно принципів членства десяти держав — кандидатів завершилися. Відповідно до процедури прийняття нових держав до Європейського Союзу, після завершення переговорів Європейський Парламент висловив згоду на членство цих держав.

Договір про приєднання

16 квітня 2003 року в Афінах 10 держав підписали Договір про приєднання до Європейського Союзу. Цей договір є короткою багатосторонньою міжнародною угодою, яка потребує ратифікації. Ратифікація, тобто прийняття договору, наступає згідно з конституційними вимогами кожної держави. До Договору додано Акт про умови приєднання разом з додатками. Надзвичайно важливою частиною цього акта є перехідні терміни, визначені шляхом переговорів між державами — кандидатами. Протягом цих термінів держави не мусять підпорядковуватися принципам, що є обов'язковими для членів Європейського Союзу. Це дасть їм можливість поступово адаптуватися до змін.

Того ж 2003 року у всіх державах, за винятком Кіпру, були проведені референдуми стосовно приєднання до ЄЄ.

Розширення від 2004 року часто називають безпрецедентним. По-перше тому, що до ЄС приєдналися переважно держави, якими протягом майже півстоліття керували за цілком відмінними принципами і які протягом тривалого часу були ізольовані від держав Західної Європи. По-друге, враховуючи кількість та розміри нових держав — членів територія об'єднаної Європи після їх приєднання зросла на 34%, а населення досягло 450 мільйонів.

Зміни в бюджеті

До розширення також повинні були підготуватися держави — члени ЄС. Значення розширення 2004 року підкреслили створення в Європейській Комісії спеціальної Генеральної дирекції у справах розширення, а також зміни в бюджеті. На потреби розширення було заплановано витратити від 3% в 2000 році до 16% бюджету в 2006 році.

Обмеження руху працівників

Ще одним аспектом розширення є часові обмеження стосовно свободи пересування працівників з нових держав — членів. Кожна держава самостійно ухвалювала рішення про можливе обмеження доступу до свого ринку праці. Загальний принцип 2+3+2 означає, що після двох років перехідних обмежень старі держави — члени можуть їх скасувати, але також можуть ухвалити рішення про їх продовження на наступні три роки. Після цього періоду продовжити чинність обмеження вільного доступу до ринку праці можна за умови існування реальних загроз для ринку праці даної держави. Свої ринки праці для нових держав від моменту їх прийняття відкрили лише Велика Британія, Ірландія та Швеція.

У 2004 році було завершено переговори з Болгарією (15 квітня в Люксембурзі) і з Румунією (17 грудня в Копенгагені). Європейський Парламент 13 квітня 2005 року проголосував за підтримку Болгарії та Румунії. Договір про приєднання було підписано 25 квітня цього ж року в Люксембурзі.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи європейської інтеграції» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Партнерство для членства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зародження європейських інтеграційних процесів

  • Проблеми суверенітету та європейської інтеграції

  • Європейська інтеграція та наднаціональність співтовариств

  • Етапи економічної інтеграції

  • Договір про Європейський Союз

  • Амстердамський договір

  • Інституційна система європейського союзу

  • Рада Європейського Союзу

  • Європейська Комісія

  • Європейський Парламент

  • Суд Європейського Союзу

  • Система ухвалення рішень

  • Процедура ухвалення рішень

  • Процедура погодження

  • Бюджет європейського союзу

  • Бюджетна процедура

  • Структура бюджету

  • Зовнішні відносини європейського союзу

  • Дипломатичні відносини

  • Договірна здатність

  • Спільна зовнішня політика та політика безпеки

  • Розширення європейського союзу

  • Заявки на членство

  • Партнерство для членства
  • Держави-кандидати та члени європейської асоціації вільної торгівлі

  • Економічний і валютний союз

  • Процес творення

  • Євро

  • Розмежування компетенцій

  • Спільний внутрішній ринок

  • Усунення фізичних і технічних бар'єрів

  • Вільний рух осіб

  • Вільний рух послуг

  • Свобода підприємницької діяльності

  • Визнання дипломів

  • Рух платежів

  • Частина II. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу

  • Розділ І. Загальні положення

  • Розділ ІІ. Положення щодо демократичних принципів

  • Розділ IV. Положення щодо посиленої співпраці

  • Глава 2. Спеціальні положення про спільну зовнішню та безпекову політику

  • Розділ VI. Прикінцеві Положення

  • Консолідована версія договору про функціонування європейського союзу

  • Розділ II. Положення загального застосування

  • Частина два. Громадянство союзу та недискримінація

  • Частина три. Політики союзу та внутрішня діяльність

  • Розділ III. Сільське господарство та рибальство

  • Розділ IV. Вільний рух осіб, послуг та капіталу

  • Розділ V. Простір свободи, безпеки та правосуддя

  • Розділ VI. Транспорт

  • Розділ VII. Спільні правила конкуренції, оподаткування та наближення законодавства

  • Розділ VIII. Економічна та монетарна політика

  • Розділ IX. Зайнятість

  • Розділ X. Соціальна політика

  • Розділ XI. Європейський соціальний фонд

  • Розділ XIII. Культура

  • Розділ XV. Захист прав споживачів

  • Розділ XVII. Промисловість

  • Розділ XIX. Дослідження, технічний розвиток і космос

  • Розділ XX. Довкілля

  • Розділ XXI. Енергетика

  • Частина чотири. Асоціювання заморських країн та територій

  • Частина п'ять. Зовнішня діяльність союзу

  • Розділ IV. Обмежувальні заходи

  • Частина шість. Інституційні та фінансові положення

  • Розділ II. Фінансові положення

  • Розділ III. Посилена співпраця

  • Частина сім. Загальні та прикінцеві положення