Бюджет європейського союзу

Основи європейської інтеграції

Бюджет Європейського Союзу включає всі доходи і витрати, є правовим актом, що уможливлює фінансування кожного року всієї діяльності Спільноти. Ресурси ЄС розподіляються з урахуванням пріоритетів Спільноти.

Перші приписи, які послужили підставою для створення та реалізації бюджету Європейських Спільнот, містили Паризький договір 1951 року, а також Римські договори 1957 року. Окрім цих засновницьких договорів, реалізацію щорічного бюджету регулюють упроваджені до них в наступні роки зміни та доповнення. В договорі про заснування Європейського Співтовариства приписи, що стосуються бюджету знаходяться в частині V. Інституції Спільноти та частині II. Фінансові положення.

Другим юридичним джерелом формування та реалізації бюджету є приписи вторинного права, прийняті згідно з договорами. Третім джерелом є порозуміння, досягнуті між інституціями Спільнот, що беруть участь у бюджетній процедурі (Європейський Парламент, Рада ЄС, Європейська Комісія).

Фінансова система Європейського Союзу включає в себе загальний бюджет, а також так зване позабюджетне фінансування. Загальний бюджет включає фінансові кошти, зібрані в самому бюджеті. Спочатку кожна спільнота мала власний бюджет. При об'єднанні трьох співтовариств 1967 року також були об'єднані їх бюджети.

У певному значенні поза загальним бюджетом залишається бюджет Фонду досліджень вугілля та сталі, створений після завершення терміну чинності Договору про Європейське співтовариство вугілля та сталі в липні 2002 року. Він становить 60 млн євро річних, включених до загального бюджету, з призначенням на окреслені цілі, що відрізняє їх від інших доходів. Тими цілями є: фінансування наукових досліджень, що стосуються сектора вугілля та сталі, які підтримують структурні зміни в цьому секторі, а також надання позичкових гарантій і сплата взятих раніше зобов'язань, термін яких спливає після 2002 року. Розпорядженням цими фондами Генеральний директорат з досліджень Європейської Комісії.

Позабюджетні кошти включають Європейський фонд розвитку, а також кредитно-позичкові операції, реалізовані безпосередньо Європейською Комісією, Європейським інвестиційним банком і Європейський центральним банком. Кошти, отримані безпосередньо за допомогою Комісії, спрямовуються на додаткове фінансування Євроатому та на фінансову допомогу третім країнам.

Створений в 1959 році Європейський фонд розвитку фінансується безпосередньо державами — членами.. Кошти з цього фонду призначаються на надання допомоги країнам Африки, Індії та регіону Тихого океану. Попри свою відокремленість він виконується разом з загальним бюджетом, тобто рішення щодо цього фонду ухвалюються згідно з загальною бюджетною процедурою. Як і операційний, бюджет Європейського інвестиційного банку іноді об'єднують з загальним бюджетом Європейського Союзу.

Європейський інвестиційний банк надає позики державам — членам з метою підтримки реалізації спільної політики, а також фінансує інвестиції, що мають пріоритетне значення для ЄС загалом..

Принципи бюджетного планування

Як і в національних бюджетах, загальний бюджет Європейського Союзу підпорядковується конкретним принципам. З класичних принципів бюджетного планування, що застосовуються у національних бюджетах, в Європейському Союзі обов'язковими є два: принцип формальної єдності та принцип матеріальної єдності. Загалом виокремлюють вісім принципів бюджетного планування Європейського Союзу:

• 1. Принцип формальної єдності бюджету вимагає, щоб усі доходи та витрати бюджету були записані в одному документі з метою забезпечення ефективного моніторингу процесу управління накопиченими коштами.

• 2. Принцип матеріальної єдності бюджету, або принцип універсальності, вимагає, щоб бюджетні доходи були одним резервом, призначеним на сукупність бюджетних витрат. Жодні доходи не пов'язуються з конкретними витратами. Виняток з цього правила становлять, наприклад, деякі дослідницькі програми, кошти, внесені державами Європейської економічної зони на спільну діяльність, бюджетні резерви, операції на цукровому ринку, а також вугілля та сталі.

• 3. Принцип однорічності, тобто складання бюджету на один рік, — дотримання цього принципу дає змогу контролювати виконання завдань інституціями, відповідальними за реалізацію бюджету. Однак одночасно в Європейському Союзі здійснюється багаторічне планування, що також повинно бути відображене у багаторічному фінансуванні. Щоб подолати "суперечність" між принципом однорічності бюджету та багаторічним плануванням, в бюджеті окреслюються обсяг зобов'язань та обсяг платежів. Перші охоплюють витрати бюджетного року, що є частиною зобов'язань, які виникають з дій, запланованих до реалізації в період, що перевищує бюджетний рік (commitment appropriations). Межа окреслених Радою зобов'язань складає 1, 31% від доходів усього Європейського Союзу. Платежі натомість виникають із зобов'язань на даний бюджетний рік і/або на раніші роки (payment appropriations). Це платежі призначені для фінансування заходів, запланованих у даному бюджетному році. їх межа не може перевищити 1, 24% доходів Євросоюзу.

• 4. Принцип бюджетної рівноваги, зафіксований у ст. 268 Договору про заснування Європейського Союзу вимагає, щоб доходи і витрати бюджету були зрівноважені. Згідно з цим принципом, Співтовариства не мають права користуватися позичками для фінансування своїх бюджетних витрат. Отже, не можна планувати в бюджеті дефіциту. Якщо ж рівновагу порушено, наприклад, меншими від запланованих бюджетними доходами або більшими від запланованих витратами, протягом бюджетного року є можливість ухвалити поправки бюджету. Поправка може стосуватися як витрат, так і прибутків. Якщо необхідно збільшити доходи, можна створити додатковий бюджет, за винятком внесків держав — членів. Поправки до бюджету протягом бюджетного року вносять за дотримання певної процедури. Поправлений бюджет повинен бути повністю зрівноважений: розмір передбачених витрат повинен зрівнятися з розміром грошових коштів бюджету, переданих у розпорядження органу, який стежить за реалізацією бюджету, тобто Європейської Комісії.

• 5. Принцип детальності бюджету, або принцип специфікації витрат, передбачає, що всі витрати бюджету повинні бути записані так, щоб не викликати сумнівів щодо сум та напрямів витрат. Кожна витрата повинна мати чітко окреслену мету, щоб не було жодних непорозумінь як при схваленні, так і при виконанні бюджету. Реалізації цього постулату сприяє бюджетна класифікація, яка складається із секцій, частин, статей і пунктів.

• 6. Принцип застосування євро передбачає, що всі позиції, записані в бюджеті, виражаються в єдиній європейській валюті. Цей принцип є обов'язковим з 1 січня 1999 року, хоча тогочасні три держави — члени, тобто Данія, Швеція та Англія, а в 2009 році ще вісім нових держав — членів зберігають свої національні валюти. Деякі операції можуть бути виражені в національних валютах, згідно з умовами імплементації, передбаченими фінансовими правилами.

• 7. Принцип прозорості запроваджений з метою забезпечення відкритості формування та реалізації бюджету. Бюджет публікується в "Офіційному журналі Європейського Союзу" через два місяці після його схвалення Парламентом.

• 8. Принцип належного фінансового менеджменту, який належить до принципів господарності, результативності та ефективності, вимагає уточнення завдань, які будуть контролюватися за допомогою вимірних показників, уможливлює перехід від управління ресурсами до управління результатами.

Наступний розділ:

Бюджетна процедура


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи європейської інтеграції» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бюджет європейського союзу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зародження європейських інтеграційних процесів

  • Проблеми суверенітету та європейської інтеграції

  • Європейська інтеграція та наднаціональність співтовариств

  • Етапи економічної інтеграції

  • Договір про Європейський Союз

  • Амстердамський договір

  • Інституційна система європейського союзу

  • Рада Європейського Союзу

  • Європейська Комісія

  • Європейський Парламент

  • Суд Європейського Союзу

  • Система ухвалення рішень

  • Процедура ухвалення рішень

  • Процедура погодження

  • Бюджет європейського союзу
  • Бюджетна процедура

  • Структура бюджету

  • Зовнішні відносини європейського союзу

  • Дипломатичні відносини

  • Договірна здатність

  • Спільна зовнішня політика та політика безпеки

  • Розширення європейського союзу

  • Заявки на членство

  • Партнерство для членства

  • Держави-кандидати та члени європейської асоціації вільної торгівлі

  • Економічний і валютний союз

  • Процес творення

  • Євро

  • Розмежування компетенцій

  • Спільний внутрішній ринок

  • Усунення фізичних і технічних бар'єрів

  • Вільний рух осіб

  • Вільний рух послуг

  • Свобода підприємницької діяльності

  • Визнання дипломів

  • Рух платежів

  • Частина II. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу

  • Розділ І. Загальні положення

  • Розділ ІІ. Положення щодо демократичних принципів

  • Розділ IV. Положення щодо посиленої співпраці

  • Глава 2. Спеціальні положення про спільну зовнішню та безпекову політику

  • Розділ VI. Прикінцеві Положення

  • Консолідована версія договору про функціонування європейського союзу

  • Розділ II. Положення загального застосування

  • Частина два. Громадянство союзу та недискримінація

  • Частина три. Політики союзу та внутрішня діяльність

  • Розділ III. Сільське господарство та рибальство

  • Розділ IV. Вільний рух осіб, послуг та капіталу

  • Розділ V. Простір свободи, безпеки та правосуддя

  • Розділ VI. Транспорт

  • Розділ VII. Спільні правила конкуренції, оподаткування та наближення законодавства

  • Розділ VIII. Економічна та монетарна політика

  • Розділ IX. Зайнятість

  • Розділ X. Соціальна політика

  • Розділ XI. Європейський соціальний фонд

  • Розділ XIII. Культура

  • Розділ XV. Захист прав споживачів

  • Розділ XVII. Промисловість

  • Розділ XIX. Дослідження, технічний розвиток і космос

  • Розділ XX. Довкілля

  • Розділ XXI. Енергетика

  • Частина чотири. Асоціювання заморських країн та територій

  • Частина п'ять. Зовнішня діяльність союзу

  • Розділ IV. Обмежувальні заходи

  • Частина шість. Інституційні та фінансові положення

  • Розділ II. Фінансові положення

  • Розділ III. Посилена співпраця

  • Частина сім. Загальні та прикінцеві положення