Європейський Парламент

Основи європейської інтеграції

З-поміж інституцій ЄС особовий склад, структура та компетенції Європейського Парламенту зазнали найбільших змін. Започаткувала їх створена згідно з Паризьким договором Спільна асамблея Європейської спільноти з вугілля та сталі. Наступною подією, яка вплинула на формування цієї інституції, стало підписання в 1957 році як додатка Римського договору Конвенції про спільні інституції, відповідно до якої Асамблея стала представницьким органом усіх трьох спільнот. У 1958 році вона змінила назву на Європейська парламентська асамблея, а в 1962 році — на чинну дотепер — Європейський Парламент.

Європейський Парламент має три резиденції — в Люксембурзі, Страсбурзі та Брюсселі, є однопалатним і обирається на п'ять років. Спочатку депутатів обирали зі складу національних парламентів держав — членів. Перші безпосередні вибори до Парламенту відбулися 7—10 червня 1979 року. До червня 2004 р. він складався з 626 депутатів (1/3 складу становили жінки). Після розширення ЄС державами Центральної та Східної Європи Парламент налічує 785 депутатів. Кількість мандатів для окремих держав є пропорційною до кількості жителів і становить: Німеччина — 99; Велика Британія — 72; Франція — 72; Італія — 72; Іспанія — 50; Польща — 50; Румунія — 33; Нідерланди — 25; Греція — 22; Бельгія — 22; Португалія — 22; Чехія — 22; Угорщина — 22; Швеція — 18; Австрія — 17; Болгарія — 17; Словаччина — 13; Данія — 13; Фінляндія — 13; Ірландія — 12; Литва — 12; Латвія — 8; Словенія — 7; Естонія — 6; Кіпр — 6; Люксембург — 6; Мальта — 5.

Депутати обираються на загальних і безпосередніх виборах. Дотепер не вдалося запровадити однорідної виборчої процедури у всіх державах — членах. Спеціальні положення про вибори до Європейського Парламенту запровадили лише деякі держави, решта спираються на чинні при виборах до національних парламентів. У Маастрихтському договорі уніфіковано питання права голосу та балотування до Європейського Парламенту. Кожен громадянин держави — члена має це право, залежно від того, на території якої держави він перебуває, на тих самих засадах, що й громадяни цієї держави. Приписи ЄС допускають можливість мати подвійний мандат до Європейського Парламенту та національного парламенту, але кожна держава може врегулювати це питання окремо. Поєднувати мандати не дозволяють Австрія, Бельгія, Греція, Іспанія та Польща. Згідно з принципом який забороняє поєднувати інші посади із мандатом депутата Європейського Парламенту.

Члени Парламенту засідають не в національних групах, а згідно з партійною приналежністю. У Європейському Парламенті, як правило, представлені усі основні політичні напрями — від радикально лівих до радикально правих. Наприклад, у Парламенті каденції 2004-2009 pp. були такі фракції:

EPP — Група європейської народної партії (Християнські демократи) і Європейські демократи (277 депутатів, з 2009 року — 264);

PSE — Соціалістична група в Європейському парламенті (218 депутатів, з 2009 року — 161);

ALDE — Альянс лібералів і демократів за Європу (105 депутатів, з 2009 року — 80);

Verts/ALE — Зелені / Європейський вільний альянс (42 депутати, з 2009 року — 53);

GUE/NGL — Європейське об'єднання лівих/ Ліво-зелені північних країн (41 депутат, з 2009 року — 32);

IND/DEM — Незалежність/Демократія (24 депутати, з 2009 року — 18);

UEN — Союз для Європи народів (44 депутати, з 2009 року — 35);

ITS — Ідентичність, Традиція, Суверенність (21 депутат, з 2009 року — 0);

NI — позафракційні (13 депутатів, з 2009 року — 93).

Депутати є незалежними у виконанні своїх обов'язків і не звітують-ся нікому про свою діяльність. Кожен має один голос і голосує від власного імені. Члени Парламенту не можуть керуватися інструкціями власних урядів, національних парламентів чи органів ЄС

Депутати працюють у постійних і тимчасових парламентських комісіях, які готують проекти резолюцій, доповіді та висновки про проекти актів, представлені Європейською Комісією. Для прикладу, у Парламенті (2004-2009) шостої каденції функціонувало 20 постійних комісій:

BUDG — Бюджетна комісія;

CONT — Комісія бюджетного контролю;

ECON — Економічна і монетарна комісія;

EMPL — Комісія зайнятості і соціальних справ;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи європейської інтеграції» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейський Парламент“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Зародження європейських інтеграційних процесів

  • Проблеми суверенітету та європейської інтеграції

  • Європейська інтеграція та наднаціональність співтовариств

  • Етапи економічної інтеграції

  • Договір про Європейський Союз

  • Амстердамський договір

  • Інституційна система європейського союзу

  • Рада Європейського Союзу

  • Європейська Комісія

  • Європейський Парламент
  • Суд Європейського Союзу

  • Система ухвалення рішень

  • Процедура ухвалення рішень

  • Процедура погодження

  • Бюджет європейського союзу

  • Бюджетна процедура

  • Структура бюджету

  • Зовнішні відносини європейського союзу

  • Дипломатичні відносини

  • Договірна здатність

  • Спільна зовнішня політика та політика безпеки

  • Розширення європейського союзу

  • Заявки на членство

  • Партнерство для членства

  • Держави-кандидати та члени європейської асоціації вільної торгівлі

  • Економічний і валютний союз

  • Процес творення

  • Євро

  • Розмежування компетенцій

  • Спільний внутрішній ринок

  • Усунення фізичних і технічних бар'єрів

  • Вільний рух осіб

  • Вільний рух послуг

  • Свобода підприємницької діяльності

  • Визнання дипломів

  • Рух платежів

  • Частина II. Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу

  • Розділ І. Загальні положення

  • Розділ ІІ. Положення щодо демократичних принципів

  • Розділ IV. Положення щодо посиленої співпраці

  • Глава 2. Спеціальні положення про спільну зовнішню та безпекову політику

  • Розділ VI. Прикінцеві Положення

  • Консолідована версія договору про функціонування європейського союзу

  • Розділ II. Положення загального застосування

  • Частина два. Громадянство союзу та недискримінація

  • Частина три. Політики союзу та внутрішня діяльність

  • Розділ III. Сільське господарство та рибальство

  • Розділ IV. Вільний рух осіб, послуг та капіталу

  • Розділ V. Простір свободи, безпеки та правосуддя

  • Розділ VI. Транспорт

  • Розділ VII. Спільні правила конкуренції, оподаткування та наближення законодавства

  • Розділ VIII. Економічна та монетарна політика

  • Розділ IX. Зайнятість

  • Розділ X. Соціальна політика

  • Розділ XI. Європейський соціальний фонд

  • Розділ XIII. Культура

  • Розділ XV. Захист прав споживачів

  • Розділ XVII. Промисловість

  • Розділ XIX. Дослідження, технічний розвиток і космос

  • Розділ XX. Довкілля

  • Розділ XXI. Енергетика

  • Частина чотири. Асоціювання заморських країн та територій

  • Частина п'ять. Зовнішня діяльність союзу

  • Розділ IV. Обмежувальні заходи

  • Частина шість. Інституційні та фінансові положення

  • Розділ II. Фінансові положення

  • Розділ III. Посилена співпраця

  • Частина сім. Загальні та прикінцеві положення